Відомо, що в школі, як у краплині води, віддзеркалюється те, що відбувається в суспільстві. Соціально-економічні і соціокультурні зміни в країні вимагають суттєвих інновацій в педагогічну теорію і практику. При теперішніх світових темпах науково-технічного прогресу навчити на все життя неможливо, бо суттєві нововведення спостерігаються протягом життя одного покоління. Тобто йдеться про необхідність неперервної освіти, про формування в учнів потреби в самостійному оволодінні новими знаннями й уміннями, про здатність орієнтуватися спочатку у виборі профілю навчання, а потім у виборі фаху, а в разі потреби й переучуватись у своїй професії відповідно до вимог часу. У цьому зв’язку одним із пріоритетних напрямів модернізації системи освіти в Україні є профільне (передпрофесійне) навчання на старшому етапі загальної середньої освіти.

Які вимоги висуваються сьогодні до вчителя профільної школи? Які мають бути особливості його педагогічної діяльності? Яку ідеальну модель вчителя такої школи можна собі уявити? Якими професійними знаннями й уміннями має оволодіти вчитель для успішної реалізації профільного навчання?

На нашу думку, для профільної школи потрібен учитель-творець, що має власні ідеї, здатний розробити авторські програми як для профільних предметів, так і для елективних курсів та зуміти реалізувати їх у практичному викладанні. Це має бути людина, здатна приймати відповідальність за рівень соціальної зрілості випускників і формування запиту на професійну діяльність, людина, що має високий фах (як відомо, учні можуть вибачити вчителю багато недоліків, але не вибачають непрофесіоналізму), широку ерудицію, наукову компетенцію, високий інтелектуальний потенціал. Окрім власних знань з предмета викладання, вчитель повинен володіти методичними прийомами (не секрет, що є вчителі, які знають свій предмет, але не можуть донести свої знання до учнів), і методами організації пізнавальної діяльності учнів (бути режисером уроку). На уроці і в позаурочний час він має вміти організувати дітей на пошуково-дослідницьку роботу, що зміцнює їх інтерес до предмета.

Аксіомою є те, що кожен вчитель будь-якого навчального закладу повинен бути вихователем. Особливо гостро це питання стоїть у профільних класах, де дітям надається право вибору профілю і альтернатива у елективних курсах. Нецікаві заняття вони відвідувати не будуть. Тож вчитель має бути ще й хорошим психологом, володіти емпатичним розумінням, конгруєнтністю, комунікабельністю, фасилітатаційними здібностями, вміти знаходити контакт з дітьми. Тільки в такому випадку вчитель профільної дисципліни зможе бути організатором пошукової роботи, бути наставником, консультантом, тьютором. Він піднімає вихованця по сходинках професійного зростання від стадії виявлення професійної спрямованості до рівня становлення професійних планів, початкової професійної компетентності, яка набувається випускником при засвоєнні змісту профільної (допрофесійної) підготовки або в системі “школа – вуз”, або у виборі профілю і майбутньої спеціальності в межах обраної професії.

Учитель профільної дисципліни, особливо якщо він ще й класний керівник, має виховувати в учнів комплекс загальнолюдських якостей і елементів загальнолюдської культури, які визначають звичний кодекс поведінки людини в суспільстві; громадянських якостей (почуття відповідальності перед суспільством, батьками, почуття патріотизму, національної гідності); специфічних професійних якостей (якщо в класах фізико-математичного або природничого профілів – любов до винахідництва, раціоналізаторство, дослідництво, експериментаторство); інформаційної культури; самостійність у пошуку рішень; матеріалістичний світогляд; глобальне мислення, готовність до боротьби за пріоритет у вітчизняній науці тощо. У профільному класі особливо важливо виховати мотиваційно-ціннісні, емоційно-вольові й виробничі ставлення учня до світу, професійної діяльності, до навчання, до життя, науки і т.ін. У системі мотиваційно-ціннісних відносин особливу роль відіграє мотив досягнення мети. У профільних класах найчастіше мотив – вступ до вузу. Тож для досягнення віри в свої сили необхідне створення ситуації успіху.

Важливо також сформувати систему переконань, що змістово визначають ідейність особистості (впевненості в істинності й цінності норм, принципів, правил, ідеалів, наукових суджень, законів, сучасної природничо-наукової картини світу) [Гурина Р. Классный руководитель профильного физико-математического класса //Народное образование. – 2004. - №9. – С.160]. Щодо професійної компетентності вчителя профільних класів, то параметри її оцінки можна назвати такі. Учитель має знати: а)основні документи про школу і зокрема “Концепцію профільного навчання в старшій школі” [Концепція профільного навчання в старшій школі. // Інформаційний збірник МОН України. - №24, грудень 2003р., Київ: Пед.преса. – 2003. – С.3-15.]; б) методологічні основи особистісно-орієнтованого, індивідуалізованого і компетентнісного підходів; в) зміст освіти з предмета на базовому і профільному рівнях; г) методику розробки елективних курсів і особливості її реалізації; д) добре володіти методами проблемного навчання, організацією проектної, науково-дослідної діяльності учнів. Окрім цього, вчитель профільного класу повинен вміти: а) прогнозувати навчальний процес, передбачати його результати, спрямовувати навчальну діяльність учнів на максимально індивідуальну самостійну роботу творчого характеру; б) розвивати дослідницьку діяльність, комунікативні здібності; в) використовувати багатоманіття видів діяльності учнів (проектні, індивідуальні, самостійні), з різними джерелами інформації і базами даних, соціальною практикою; г) окрім традиційних використовувати нові види, форми, методи і засоби, що сприяють розвитку індивідуальних особливостей учнів; ґ) прогнозувати труднощі, визначати їхні причини і шляхи усунення, організовувати вивчення предмета, виходячи з логіки його побудови, потреб і можливостей учнів; д) першочергово застосовувати методи і технології навчання, які формують практичні навички збору і аналізу інформації, обробки результатів експерименту, методи, що стимулюють самостійну роботу учнів, відповідальну діяльність, прийоми, що сприяють самоорганізації школярів, становленню їхніх ціннісних орієнтацій; е) максимально використовувати в навчальному процесі можливості інформаційних технологій; є) забезпечувати практичну орієнтацію освіти, формування компетентностей учнів (інтелектуальної, комунікативної, пізнавальної, інформаційної, морально-правової і т.ін.); ж) сприяти професійному самовизначенню школярів.

Отже, це вимоги і побажання до ідеальної моделі вчителя-фахівця профільного класу. Проте за даними деяких дослідників [Пан С., Криволапов Н., Бобкова Л. Подготовка педагога профильной школы //Народное образование. – 2004. - №1. – С.134] щодо критеріїв рівня підготовки до роботи у профільному класі, вчителі самооцінюють рівень компетентності в цьому питанні приблизно лише на 50% від необхідного, тобто навіть за самооцінкою вчителі лише на половину готові до роботи у профільних класах. Вивчення причин професійних утруднень учителів засвідчило, що успіх профільного навчання в старшій школі залежить від готовності до якісних змін у своїй професійній діяльності. До них слід віднести: 1) засвоєння змісту предмета на вищому, професійному рівні; 2) використання в роботі значної кількості видів і форм діяльності на уроках і в позаурочний час (групові й індивідуальні, проектні і дослідницькі роботи учнів, організація пізнавальної діяльності з розв’язання задач з використанням нестандартних умов); 3) готовність до зміни системи оцінювання знань; 4) опанування методики організації і функціонування елективних курсів; 5) розуміння сутності компетентнісного підходу в навчанні.

Отже, з’ясування причин недостатньої підготовленості вчителів до роботи у профільних класах свідчить, що в практиці роботи школи педагогам ще далеко до досягнення моделі вчителя профільних класів. Необхідна певна робота щодо підвищення кваліфікації вчителів, яка б сприяла розвитку професійної компетентності педагогів, їхній підготовці до профільного навчання. З цією метою, ураховуючи актуальність проблеми, при інститутах післядипломної освіти треба створити методичний кабінет, який би опікувався проблемами профільного навчання, розробляв науково-методичне забезпечення профільного навчання в старшій школі. Необхідні відповідні програми з підвищення кваліфікації вчителів, які мають включати розробку варіантів програм і навчальних посібників з елективних курсів. Співробітниками інституту мають вестися дослідження з виявлення, вивчення й оцінки результатів перспективного педагогічного досвіду з організації профільного навчання. У випадку ефективної перепідготовки на курсах підвищення кваліфікації до ведення профільного навчання вчителі помітять позитивні зміни в набутті вмінь, які допоможуть їм на практиці забезпечити варіативність і індивідуалізацію навчання, практичну, діяльнісну спрямованість освіти, професійне самовизначення учнів, їх проектну і пошуково-дослідницьку діяльність.

Контроль на курсах має здійснюватись у формі захисту проекту з проблем профільного навчання. Ним може бути розробка програм елективних курсів (щодо їх розробки попередньо визначаються теоретичні й методичні аспекти). Сприяння розвитку професійної компетентності вчителя профільної школи в системі підвищення кваліфікації має включати розробку критеріїв для визначення параметрів оцінки й самооцінки професійної компетентності педагога профільної школи, з’ясування причин утруднень педагогів, виявлення регіональних особливостей при розробці і введенні профільного навчання, науково-методичне забезпечення профільних шкіл. Ці організаційно-педагогічні умови сприятимуть підвищенню теоретичної, практичної і мотиваційної готовності вчителя до профільного навчання.

Окрім цього, необхідне забезпечення в кожному місті психологічного супроводу передпрофільної підготовки для полегшення вибору учнями профілю навчання. Необхідним є й створення творчих предметних і міжпредметних груп учителів з проблем передпрофільного і профільного навчання. У районах має бути вивчений, узагальнений і поширений перспективний педагогічний досвід, створені районні експериментальні майданчики. При серйозному підході в освітніх установах повинна бути організована просвітницька робота з цієї проблеми серед педагогів, учнів, батьків. Також мають застосовуватися заходи щодо підвищення мотивації вчителів до професійного самовдосконалення, необхідно змінити й критерії оцінювання професійної діяльності вчителя. У кожній школі має вестися передпрофільна підготовка, у тому числі за рахунок курсів за вибором у 8-9-х класах, застовуватись особистісно орієнтовані технології, створення ситуації успіху школяра у виборі профілю навчання, доцільним є і введення накопичувальної оцінки на всіх етапах навчання – “портфоліо” (портфель досягнень школяра).

Саме випускник профільного класу з його досягненнями є тим “продуктом”, який виробляється під впливом вчителя. Тож мета профільної освіти трансформується в ідеальну модель майбутнього “виробу” – випускника профільного класу. Якщо в навчальних закладах, що дають професію, обов’язково вказується кваліфікаційна характеристика, тобто ті знання і вміння, якими має володіти претендент на певну професію, то і в школі має бути певна модель випускника профільної школи, тобто ніби його кваліфікаційна характеристика. Конструювання моделі випускника загальноосвітньої середньої школи (ідеального учня) обговорювалось і раніше, проте ігнорувалась специфіка профільної школи, у якій втілюється сукупність різних характеристик, властивостей, компетентностей, необхідних для успішного вибору шляхів соціального, особистісного і професійного самовизначення випускника профільного класу [Артёмова Л.К. Модель выпускника-гимназиста профильного класса //Педагогика, 2004. - №9. – С.53]. Сьогодні саме модель випускника задає системоутворюючий орієнтир у цілепокладанні освітньої установи, стає на кшталт конструкту, відповідно до якого має будуватися діяльність учителя і діяльність учня. Тож вчителю профільного класу треба в своїй роботі орієнтуватися на певний зразок, еталон, орієнтир, образ бажаного результату навчання і виховання, до якого треба прагнути в педагогічній діяльності. Ідеальну модель випускника можна уявити у вигляді особистісних рис, якими має володіти випускник профільного класу. Навчально-виховна діяльність учителя спрямована на досягнення очікуваного результату – досягнення моделі. Модель випускника, що намічає шляхи реалізації мети профільного навчання, є засобом її досягнення. Випускник як продукт профільного навчання може характеризуватись у двох аспектах: 1) володіти певним рівнем знань і навичок, способами організації його діяльності, що забезпечують йому готовність до продовження освіти в певному вузі і адаптацію в суспільстві; 2) стимулювати прагнення до неперервного самовдосконалення, самопізнання, саморозвитку, реалізації себе як громадянина, спеціаліста-трудівника, прибічника здорового способу життя. Він повинен володіти комплексом способів і вмінь взаємодії із зовнішнім світом, що дозволяє йому максимально реалізувати свої потенційні задатки і потреби. Проектування моделі випускника профільного класу відповідно до соціального замовлення передбачає врахування соціально-економічної ситуації в найближчій перспективі. Виходячи з функцій, які людина виконує в житті, та державного замовлення, сьогодні найбільш прийнятні три напрями профілів: фізико-математичний, природничий, гуманітарний. Зазначені напрями профілів мають бути представлені чотирма блоками: “Психічний розвиток”, “Рівень навченості”, “Рівень морального виховання”, “Здоров’я, здоровий спосіб життя”. Ці модельні блоки відбивають заплановані характеристики розвитку певних рис особистості, які в сукупності являють собою знання, уміння й навички, світогляд, емоційно-ціннісні аспекти в розвитку особистості випускника. Відповідно до компонентів загальної спрямованості особистості випускника будь-якого класу до моделі випускника профільного класу за даними досліджень [Артёмова Л.К. Модель выпускника-гимназиста профильного класса //Педагогика, 2004. - №9. – С.56] відносять: систему моральних цінностей; володіння культурними нормами і традиціями, дотримання яких сприяє вихованню духовного світу школяра; гнучкість мислення, почуттів і рухів, яка поєднується з умінням витримувати норми діяльності і поведінки, що задаються в сім’ї, школі, соціокультурному середовищі; наявність твердого характеру в поєднанні з нормами моралі і моральними принципами; розуміння культури сімейних стосунків; уміння долати перешкоди; вироблення в собі опору шкідливим звичкам, свідомого ставлення до здоров’я як провідної цінності. Як засвідчили результати педагогічного експерименту (бесіди з батьками, старшокласниками, результати контрольних робіт тощо), систематична і цілеспрямована робота над розробкою і вдосконаленням моделі випускника профільного класу за зазначеними вище чотирма блоками (напрямами роботи) сприяли розвитку учнів, вихованню свідомості і культури випускників економіко-правового ліцею м.Києва.

Для випускника профільного класу найбільш значущими цінностями, які стосуються психічного розвитку і рівня навченості, є: розвиток пізнавальної сфери, формування мотивів свідомого бажання вчитись, прагнення до самоосвітньої і творчої діяльності; створення емоційної атмосфери, у якій можливе формування культури почуттів, естетичної спрямованості світосприйняття, збагачення емоційного досвіду в процесі соціально-значущої успішної діяльності, розвиток емоційно-образного мислення; здатність до самоаналізу, самооцінки, уміння володіти методами рефлексивного мислення, усвідомлення особистісного сенсу навчання у профільній школі.

До компонентів профільної спрямованості освіти, що притаманні моделі випускника, належать: необхідні уміння (навчально-інтелектуальні, навчально-пізнавальні, навчально-організаційні, інформаційно-пошукові); навички науково-дослідної роботи, які дозволяють виконувати нескладні теоретичні і експериментальні дослідження; свідоме засвоєння системних узагальнених теоретичних знань, необхідних учням певної профільної спрямованості.

Провідним джерелом формування знань і світогляду слугує зміст профільного навчання. Практика свідчить, що зміст гуманітарного профілю з успіхом засвоюють учні з математичним складом розуму – “фізики”, а от “лірики” (гуманітарний профіль) не можуть упоратись із ускладненою програмою з математики, тому склад розуму перших вважають універсальним. Тож для учнів з універсальним складом мислення (фізико-математичний і частково природничий профіль) необхідними є такі характеристики: здатність систематизувати й класифікувати знання (у тому числі інтегровані), переводити їх в комплексні системи знань, які сприяють створенню цілісної картини світу, розвитку аналітичного мислення; володіння узагальненими вміннями, які формуються на основі типових загальнонавчальних умінь і доповнюються надпредметними (рефлексивними) уміннями, науковою інтуїцією; оперування знаковими системами, числами, моделями, схемами, таблицями, кольором, звуком, що переводять системні знання учня в якісно новий стан; здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, закономірності явищ; уміння орієнтуватися в інформаційно насиченому суспільстві, відбирати знання, необхідні для оволодіння професійною компетенцією [Артёмова Л.К. Модель выпускника-гимназиста профильного класса //Педагогика , 2004. - №9. – С.57].

Модель випускника профільного класу дозволить узгодити програми профільних і елективних курсів, вибудувати траєкторію подальшої освіти відповідно до вибору професійного майбутнього. Учитель відповідно до характеристик такої моделі зможе будувати свою педагогічну діяльність: добирати відповідні форми, методи, засоби навчання, оновлювати педагогічні технології.

Орієнтація на модель випускника дозволяє визначитись із особливостями профільного навчання, відмінними від непрофільного. Суть їх полягає в тому, що профільне характеризується широким використанням ряду нових форм і методів урочної і позаурочної роботи (елементи лекційно-семінарської системи, проектна і дослідницька діяльність школярів, експериментальні завдання, наукові експедиції тощо).

Розглянемо їх характеристику. Як основна форма викладу навчального матеріалу в профільних класах застосовується оглядова і установча лекція, проте не в чистому вигляді (стомлює школярів тривалістю), а у вигляді лекцій-бесід, під час яких старшокласники більш активні, вони сперечаються, відповідаючи на навідні питання. Учитель підводить їх до самостійного формулювання висновків. Викладене вчителем “знанняодержання” менш ефективне ніж “знаннядобування”, тобто знання, до яких учень дійшов самостійно, запам’ятовуються на все життя. Лекція-бесіда, евристична бесіда більш ефективні ще й тому, що сприяють установленню тіснішого контакту “вчитель – учень”.

Самостійна робота з підручником, додатковою літературою, іншими джерелами інформації. Націлюючи на роботу з книжкою, треба заздалегідь вказати не лише список літератури, а й де її можна знайти. Якщо робота з книжкою відбувається на уроці, то треба розрахувати час на її виконання, орієнтуючись на “слабшого” учня. Адже буває, що учень не виконав самостійну роботу за підручником не тому, що не зрозумів, а тому, що має низьку техніка читання, тобто повільно читає. На жаль, факт, що учні мало і тому повільно читають, – глобальна проблема. Щоб навчити дітей самостійно працювати з книжкою, виділяти в прочитаному головне, складати план, тези, конспект, треба частіше застосовувати цю форму навчальної діяльності.

До інших джерел інформації відноситься використання на уроках комп’ютерів, де інформація записана на електронних носіях (електронна підтримка навчального курсу). Це можуть бути Інтернет-ресурси, компакт-диски з відеозаписом демонстраційних дослідів, інтерактивні моделі, анімаційні ресурси тощо.

Широке використання їх обмежується браком комп’ютерів, комп’ютерною безграмотністю вчителів та учнів. Проте використанню бази електронних інформаційних ресурсів, Інтернету, як і користуванню електронною поштою для передачі інформації, належить майбутнє.

Оформлення і захист рефератів сприяє розширенню й поглибленню знань школярів, формує навички інформаційного пошуку, спонукає до самостійності мислення. Реферати учнів профільних класів, як правило, доповнюють і розвивають основні питання, що вивчаються на уроках. Складність реферативних робіт зростає у відповідності до дорослішання учнів. Так, якщо у 8-9-х класах реферати не складні і покликані навчити дітей працювати з літературою (аналізувати, узагальнювати), то в 10-11-х класах завдання щодо роботи над рефератом вимагають спостереження, або й наукового експерименту з фіксованим результатом. Виконання рефератів заохочує учнів до набуття дослідницьких навичок, розвиває інтерес до творчості.

Наступною формою роботи на уроках у профільних класах є семінар. На семінар виносяться теми, які пропонувалися для самостійного вивчення за допомогою різних джерел, або якщо тема вимагає всебічного обговорення і узагальнення (наприклад “Теорія електролітичної дисоціації”). Ця форма діяльності на уроці дозволяє активізувати самостійну роботу учнів над літературою, привчає до самостійного набуття знань, розвиває мовлення й мислення, навчає культури дискусії (аргументувати свою думку, не перебиваючи, вислуховувати опонента тощо). Окрім семінарів, у профільних класах набувають поширення й інші активні форми: диспути, які проводять упродовж уроку за заздалегідь заданою темою, дискусії як елемент уроку при обговоренні вужчого, ніж на диспуті, питання, “круглі столи”, дидактичні ігри тощо.

Подобається дітям брати участь у дискусіях, особливо з розглядом міжпредметних питань. На такі заняття запрошуються викладачі інших предметів. Наприклад, з теми “Хімічні джерела струму” учні після розповідей учителів хімії і фізики дискутували, які джерела кращі, а також про призначення цих джерел. Під час дискусії учні або обстоюють власну думку, або поділяють думку опонента, якщо вона виявляється більш переконливою. До активних відносять і ігрову форму проведення занять, яка захоплює всіх учнів. Лауреат Нобелівської премії Луї де Бройль стверджував, що всі ігри, навіть найпростіші, мають багато спільних елементів з роботою вченого. У грі учнів захоплюють труднощі й перепони, які треба подолати, у ній є радість відкриття. Тому в профільних класах особливо необхідна розробка різних типів ігрових уроків (наприклад, “екологічна біржа”, ігрові психологічні тренінги тощо) [Африна Е. Готовимся к профильному обучению //Народное образование. – 2004. - №8. – С.122.].

Обговорення вивченого іноді можна проводити і у вигляді прес-конференцій. У цьому випадку клас ділиться на дві групи – “спеціалістів” і “журналістів”. Іноді на такі заняття запрошуються справжні фахівці, які об’єктивно оцінюють відповіді “спеціалістів” і коректність питань “журналістів”. Заключним етапом прес-конференції є письмовий звіт-репортаж, у якому зберігається авторський стиль і відбивається зміст прес-конференції. Така прес-конференція може бути проведена з тем “Електроліти і неелектроліти”, “Електролітична дисоціація”. Виступи і письмові роботи оцінюються в балах.

Навчальні конференції за певною тематикою проводяться при вивченні найбільш суттєвих і узагальнюючих питань з кількох споріднених тем або зі схожих тем різних предметів. Наприклад, з теми “Білки. Синтез білків”. З вивчених питань призначаються доповідачі (з біології – про синтез білків у організмі, з хімії – про штучне одержання білків хімічним способом (наприклад, інсуліну). Решта учнів класу готує і ставить питання виступаючим, доповнює їх повідомлення. Готуючись до конференції, діти розшукують матеріал, що поглиблено вивчається, шукають відповіді на питання в додаткових джерелах інформації, формуючи свою точку зору. Зазначені форми навчальної діяльності, що мають елементи дискусій, підвищують у школярів інтерес до роботи з додатковими джерелами інформації, розширюють їх кругозір, підвищують інтелектуальний рівень, навчають стисло, виразно й аргументовано висловлювати свої думки. Кінцевою метою зазначених форм навчальної діяльності є формування оціночних суджень з проблемних питань, становлення світоглядних позицій школярів.

У класах фізико-математичного і природничого профілів, де профільними є експериментальні дисципліни (фізика, хімія, біологія) використовуються експериментальні завдання, а в курсі хімії – експериментальні задачі, які розвивають пізнавальну активність і самостійність. Вони можуть проводитись у межах елективних курсів. Наприклад, курс “Основи природничих досліджень” включає різні аспекти підготовки майбутнього дослідника, формування в нього вмінь поводитися з обладнанням і приладами, застосовувати основні методи вимірювання, розрізняти візуальні ознаки спостережуваних фактів і явищ до і після експерименту, форми пред’явлення результатів і оцінку достовірності експериментальних даних, здійснювати систематизацію добутих результатів і формулювати висновки. Такий підхід дозволяє виробити єдині навички і уявлення в учнів природничого профілю про логіку розвитку процесу пізнання, про загальні методи досліджень, загальний підхід до всіх природничих наук, до вивчення явищ природи, загальних законів природи, що дасть змогу спільними зусиллями вчителів фізики, хімії, біології та інших природничих дисциплін сформувати в учнів уявлення про цілісність картини світу.

Найважливішою формою урочної роботи в профільних класах є лабораторні і практичні заняття (роботи). На них учні працюють повністю самостійно, користуючись текстом інструкцій, де вказується послідовність дій. Виконуючи ці роботи, учні можуть користуватись довідковою літературою (наприклад таблицею розчинності речовин у воді). Консультуючись з учителем, вони можуть виконати експериментальну частину роботи і зробити звіт (протокол) про виконання. У ньому вони підтверджують своє вміння застосовувати теоретичні знання для виконання практичних завдань: дають відповіді на теоретичні питання, описують спостережувані явища і дають їм пояснення.

Після вивчення розділу обов’язково проводиться тематична атестація у вигляді усного тематичного заліку чи у вигляді письмової тематичної контрольної роботи, у які включаються питання проблемного характеру, що вимагають переносу знань, творчого їх осмислення, нестандартних підходів до розв’язку.

Урочна робота тісно пов’язана з позаурочною, особливо в класах природничого профілю, де спостереження можуть бути досить тривалими (наприклад, від посіву до збирання врожаю). До позаурочних форм відносяться польові практики, шкільні дослідницькі експедиції (етнографічні, геологічні, історичні – за місцями бойових звитяг тощо), олімпіади, конкурси, тематичні вечори, виставки. У профільних класах позаурочна і урочна (класна) робота стають рівноправними сторонами єдиного навчально-виховного процесу. Лише при такій постановці питання можна досягти позитивних результатів, прагнути до досягнення моделі випускника, досягнення цілей профільної освіти.

Науково-дослідницька діяльність як форма позаурочної роботи дає учням можливість виявити свої здібності. Треба організувати професійно-орієнтовану дослідницьку діяльність школярів, яка забезпечує інтерес до глибшого вивчення профільного предмета, творчий розвиток особистості, прищеплює елементи дослідницької культури (робота обдарованих у міні-колективах на кафедрах вузів, участь у конкурсах, виставках, олімпіадах, спільних публікаціях наукових статей тощо). Завдання вчителя – створити умови для цього і підтримати творчі задатки. У старших класах є потреба у створенні наукового товариства учнів (НТУ), яке займається науково-дослідницькою діяльністю по лінії МАН. В організації такої діяльності виділяються етапи: мотивація науково-дослідної роботи, вибір напрямку дослідження, постановка завдань дослідження, проведення експерименту, обробка результатів експерименту і їх обговорення на засіданні НТУ, оформлення результатів і презентація роботи на науково-практичній конференції [Петунин О.В. Учебная и внеурочная работа в классах естественнонаучного профиля //Педагогика. – 2004. - №8. – С.55].

До досліджень учнів залучають поступово, з повідомлень про попередні дослідження, наприклад, під час польових практик. У профільних 10-11-х класах на базі значно більшого багажу знань і досвіду дослідницької роботи учні можуть виконати більш складні завдання дослідницького характеру (наприклад, “Якісне визначення солей важких металів у грунтах м.Києва” тощо).

Метою шкільних дослідницьких експедицій є збирання матеріалів у польових умовах. Учні класів гуманітарного профілю, що є учасниками НТУ, під час літніх канікул їздять у віддалені села з метою збирання фольклору, вивчення національних традицій, народних звичаїв, побуту. Тематика експериментальних досліджень у класах природничого профілю зазвичай включає питання географії, геології, грунтознавства, гідрології, екології тощо. Навчально-дослідницькі експедиції тривають один-два тижні і складаються з кількох етапів: підготовчий (знайомство зі спеціальною літературою, методами польових досліджень, постановкою проблеми); визначення цілей, ходу, змісту експедиції, розподіл і конкретизація завдань між учасниками проведення експедиції, аналіз матеріалів, узагальнення, висновки за результатами експедиції, підсумкова конференція [Петунин О.В. Учебная и внеурочная работа в классах естественнонаучного профиля //Педагогика. – 2004. - №8. – С.55].

Підсумком тривалої дослідницької діяльності старшокласників під керівництвом науковців, учителів, викладачів вузів стають шкільні науково-практичні конференції, у яких беруть участь переважно учні 10-11-х класів. На конференції заслуховують і обговорюють кращі роботи, виконані під час навчально-дослідницьких експедицій, польових практик, у лабораторіях науково-дослідних установ у позаурочний час. Відповідно до тематики робіт працюють секції (на природничому профілі: біології, екології, медицини, фізики, хімії). Кращі роботи нагороджуються дипломами, а їх автори одержують рекомендацію для участі в конференціях на більш високому щаблі.

Предметні олімпіади для учнів профільних класів – це змагання з профільних предметів. Участь, а головне, перемога в олімпіаді сприяє мотивації у навчанні, допомагає у виборі професії, подальшого життєвого шляху. Учням профільних класів для успіху на олімпіаді навіть з профільної дисципліни потрібна особлива, додаткова підготовка, тому що учасникам пропонують завдання, які виходять за межі профільного вивчення того чи іншого предмета. До того ж перевага надається не стільки конкретним знанням, скільки раціональності методів розв’язку задач, оригінальності ідей з їх обгрунтуванням, аргументації висновків, умінню виконувати експеримент.

Поєднання знань і способів діяльності (актуальний діяльнісний аспект змісту) забезпечить учням профільних класів можливість розвитку інтелектуальних здібностей, набуття досвіду дослідницької діяльності, засвоєння складнішого порівняно із стандартом змісту навчання.

Звичайно, зазначені види діяльності учасників навчального процесу – вчителя і учня не можуть різко вплинути на формування якоїсь однієї конкретної риси учнів профільного класу із запропонованої моделі, а запропонована модель вчителя профільного класу не може докорінно змінити на краще якусь окрему рису конкретного учня, але поєднання в профільних класах перелічених форм і методів роботи, використання сучасних технологій у комплексі безумовно мають позитивно вплинути на результати профільного навчання відповідно до його цілей.