Класному керівнику
ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ
5 клас
1. Особливості навчальної діяльності учнів 5-х класів у зв'язку з переходом від початкової до середньої ланки освіти.
2. Авторитет, особистий приклад батьків у процесі виховання.
3. Нездібних дітей не буває.
4. Профілактика захворювань дітей середнього шкільного віку.
5. Покарання та заохочення.
6. Роль сім "ї та школи в трудовому вихованні дітей.
7. Ставлення сім'ї до церкви.
6 клас
1. Типові помилки в сімейному вихованні. Як їм запобігти?
2. Чому перехідний вік є важким?
3. Як виховувати в учнів підліткового віку інтерес до набуття знань.
4. Домашні умови і середовище. Гігієна побуту.
5. Правове виховання дітей у сім'ї.
6. Виховання моральної свідомості та культурної поведінки дітей у сім'ї.
7 клас
1. Гігієна побуту, розумової та фізичної праці підлітків у сім 'ї.
2. Спілкування підлітків з дорослими та ровесниками.
3. Організація праці підлітка у сім'ї.
4. Особиста гігієна підлітка. Гігієна хлопця, гігієна дівчини.
5. Формування світогляду та духовного світу підлітка.
8 клас
1. Роль народних традицій, звичаїв, обрядів у сімейному вихованні.
2. Статеве виховання підлітків. Статеве дозрівання.
3. Психологічні, морфологічні та фізіологічні особливості хлопців та дівчат у підлітковому віці.
4. Зайнятість підлітка в позаурочний час.
5. Роль батьків у боротьбі з тютюнопалінням, вживанням алкогольних напоїв.
6. Розвиток гармонійно розвинутої особистості підлітка.
9 клас
1. Підлітки та правопорушення.
2. Конфліктні ситуації підлітків з батьками та вчителями.
3. Індивідуальний підхід батьків до особистості підлітка.
4. Воля, характер, пам'ять, мислення, темперамент вашої дитини.
5. Культура спілкування в сім'ї.
6. Як зберегти здоров'я підлітка.
7. Виховання морально стійкої і вольової людини.
8. Батьки у боротьбі з наркоманією та токсикоманією.
10 клас
1. Роль сім'ї у вихованні майбутнього сім'янина.
2. Здібності та професійна самовизначеність підлітка.
3. Формування у підлітка навичок самоосвіти і самовиховання.
4. Роль батьків у формуванні всебічно розвинутої особистості.
5. Екологічне виховання школярів.
6. Фізичний розвиток. Літній відпочинок та його організація.
7. Роль книг у формуванні особистості.
11 клас
1. Підготовка старшокласника до складання іспитів і обрання майбутньої професії.
2. Сексуальне виховання у сім'ї.
3. Методика вирішення конфліктних ситуацій у сім'ї.
4. Виховання у старшокласника правильного оцінювання власних потреб і можливостей.
5. Запобігання правопорушенням і злочинності.
6. Моральний клімат у сім 'ї.
7. Педагогічний такт батьків.
Бесіди з усіх видів дитячого травматизму напередодні канікул
1. Правила дорожнього руху
• Ходити тільки по правiй сторонi тротуару;
• дорогу переходити не поспiшаючи;
• не можна переходити дорогу навскіс;
• переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини
зупинитися i подивитися направо;
• якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;
• якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти назустріч транспорту, що рухається.
2. Правила електробезпеки
• Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з розетки за шнур;
• категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких
знайдено несправнiсть;
• не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться пiд напругою.
Пам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.
3. Вибухонебезпечні предмети
• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;
• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;
• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;
• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.
4. Правила протипожежної безпеки
• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки пiд час встановлення ялинок, пiд час проведення новорiчних свят;
• гра з вогнем — одна з причин пожежi;
• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в турпоходi.
5. Правила поведiнки на водi
• Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—25градусів С i води — не менш нiж 18—20 градусів С; • купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;
• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;
• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;
• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;
• не забруднюйте воду та берег;
• не подавайте хибних сигналiв тривоги;
• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.
6. Правила поведiнки на кризi
• Не виходьте на кригу, мiцнiсть якої вам невiдома;
• не виходьте на кригу пiд час льодоходу, весняної вiдлиги, снiгу i сильних перепадiв температури повiтря,
• не збирайтесь на кризi великими групами;
• не заїжджайте на лижах з крутого берега на неперевiрену кригу.
7. Правила культури поведiнки
• Завжди прагнiть бути культурною людиною;
• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;
• поважайте старших, не будь грубим;
• не гуляйте пiзнiше 22 години;
• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп’ютера;
• бiльше читайте художньої лiтератури.
8. Категорично забороняється
• Ходити на територiї новобудов;
• купатися без догляду дорослих;
• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;
• iздити на велосипедi на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.
9. Суворо дотримуйтесь правил:
• дорожнього руху;
• користування газовими, електричними приладами;
• поведiнки дiтей на водi;
• користування пасажирським лiфтом;
• протипожежної безпеки;
• прогулянки на велосипедi.
Батьківські збори
Тема: Профілактика шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю) у дітей.
Мета: 1. Запевнити батьків у необхідності обговорення та вирішення у родині питань паління та раннього алкоголізму у дітей. 2 Надати батькам можливість познайомитися з інформацією про проблеми та наслідки шкідливих звичок, зокрема у ранньому віці. 3. Дати рекомендації щодо профілактики розвитку шкідливих звичок у школярів-підлітків. Коментар: класний керівник готує аналіз заходів, які були проведені у класі за аналогічною темою.
Напередодні зборів проводиться тестування учнів. Тест «Закінчення речення»:
1) Паління – це …
2) Цигарка у руці – це показник …ж
3) Паління з юних років призведе до …
4) Для того, щоб кинути палити треба …
5) Алкоголізм це -…
6) Алкоголізм перетворює людину на …
7) Алкоголізм призводить до того, що…
(Класний керівник може додати речення на власний розсуд.)
На дошці – плакати з написами:
«Пияцтво – це добровільне божевілля» (Сенека)
«Від вина гине краса, вином скорочується молодість» (Горацій).
«Поцілувати жінку, що палить, все одно, що облизати попільницу (А. П. Чехов).
ХІД ЗБОРІВ
Бесіда.
ЧИ МАЄ ЗНАЧЕННЯ ТЕ, ЩО САМІ БАТЬКИ ПАЛЯТЬ АБО П”ЮТЬ?
Підростаючи, людина засвоює досвід старших. Дитина, підліток приходить не в пустелю, а у світ, що заповнений людьми, традиціями, звичками, вступає у стосунки із суспільством по законах та звичках цього суспільства. Закон прогресу: юне покоління сприймає досягнення старших попередників і тому стає поступово кращим за них та все більше вдосконалюється світ – такий закон, взагалі, зберігається. Але із буденних спостережень ми бачимо, що багато молодих людей неначе минають багатства попередніх поколінь: моральні, культурні, духовні; натомість у них втілюються шкідливі звички.
Серед таких загублених звичок – паління та алкоголізм.
Попри актуальність цієї проблеми, батьки не завжди поспішають обговорити її з дітьми. Чому?
Існують дві причини, через які батьки ухиляються від розмови з дитиною про тютюн чи алкоголь:
- ви усвідомлюєте, що не маєте права говорити про це, тому, що самі палите чи п’єте;
- можливо ви не бачите у цьому необхідності, тому що самі не палите і не п’єте, вважаючи особистий приклад достатнім.
В обох випадках ви робите помилку. Незалежно від обставин, розмова на цю тему завжди корисна. Ваша дитина ще не визначилася, тому її може «занести» у будь-який бік. Дуже важливо не уникати запитань дитини з приводу вашої власної поведінки, навіть якщо інколи це може обернутися дуже делікатною стороною.
Але чим чеснішими будете ви, тим простіше буде вашій дитині сприймати те, що ви будете говорити. Наприклад, ви можете сказати, що добре усвідомлюєте ту шкоду, якої завдає паління, але самі не в змозі покінчити з цією звичкою. Якщо у вашому домі ніхто не палить і не п’є, то ви, безсумнівно, подаєте хороший приклад. Одначе на практиці буває й так, що подібні позитивні ситуації ц дома не призводять самі до того, що дитина виробляє здатність протистояти зовнішньому тиску.
ЯК САМЕ СЛІД ОБГОВОРЮВАТИ ЦЮ ТЕМУ З ДИТИНОЮ?
Багато людей не можуть просто та легко говорити на теми про алкоголь та тютюн. Незалежно від причини, подібні розмови зазвичай викликають деяку напругу. Тому найкраще розмовляти про це у спокійній, невимушеній атмосфері, наприклад поки вимиєте посуд. І краще використати прості для сприйняття дитини приклади.
Наприклад, якщо ви інколи дозволяєте собі випити келих вина, то розмова про це не буде вдаватися дитині дивною. Як наприклад ви можете використати також одну із повсякденних звичок дитини: перегляд телепередач чи вживання солодощів. Це саме ті речі, які при зловживанні можуть завдати шкоди, але які, непевне, дуже полюбляє ваша дитина.
Одним із варіантів для початку розмови може бути, наприклад, ваше прохання відмовитися від будь-якої звички, скажімо, на тиждень. Якщо дитина прийме пропозицію її написати, чому це важко зробити. Ви викличете до себе велику довіру, якщо виявите бажання, та волю приєднатися до дитини: наприклад, тиждень не палити чи не пити каву.
Це буде найбільш чесно по відношенню до дочки чи сина, адже ви не просто просите її (його) зробити щось складне. Коли такий тиждень закінчиться, ви отримаєте гарну можливість разом обсудити ваш досвід.
пропонують щось погане, навіть якщо вони чинять інкали і силовий тиск. Для початку бесіди можна також використати спогади про якусь подію дитинства, телевізійну передачу чи статтю з газети. Але не забувайте, що не все може бути корисним. У даній ситуації дуже важливо не приводити приклади, далекі від вашої дитини – все повинно бути знайоме їй.
Тепер про тон, яким ви маєте вести подібні розмови: це серйозна тема і говорити слід про неї серйозно. Існує багато факторів ризику, пов’язаних із вживанням цих речовин, але не слід піддаватися бажанню акцентувати увагу дитини лише на них, тому що доведено, що лише самі попереджання та залякування часто призводять до протилежного результату.
І останнє, вкрай важливе: розмова не повинна проходити як»однобічний рух».Ваша дитина також має власну думку, і ви мажте уважно її вислуховувати та враховувати.
ЩО САМЕ СЛІД ОБГОВОРЮВАТИ З ДИТИНОЮ?
Вживання алкоголю та тютюну має деякі позитивні, так і негативні аспекти. Говорячи про негативні аспекти, ви можете відзначити згубну дію на фізичне здоров’я, хоча , можливо, дитині це буде важко усвідомити. Тому ви маєте пов’язати це з темами, які їй добре відомі.
Наприклад, якщо ваша дитина декілька разів почувала себе погано після вживання надто великої кількості солодощів, то це можна порівняти зі станом після вживання дуже великої кількості алкоголю. Позитивні аспекти вживання цих речовин кожна людина відкриває для себе сама. Наприклад, ви можете розповісти дитині, що самі знаходите у них приємного )якщо, зазвичай знаходите) і що інші люди можуть знаходити у цих речовинах позитивного: гарні на їхню думку, смак, можливість розслаблення, тощо.
Мета такої дискусії – не захистити дитину від зіткнення з цими речовинами, а навчити приймати розумні рішення, займати правильну та відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами, що означає – вміти накласти на себе обмеження чи повністю відмовитися від їх вживання.
У реальному житті існують деякі труднощі збереження прийнятого рішення, тому обов язково має бути обговорена тема існування та важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї ( а також про вплив, який вона сама має на своє оточення ). Вона повинна сама вміти сказати « ні », якщо друзі
Тому ви повинні проявляти інтерес до того, чим займаються друзі вашої дитини, вміти прийняти її відмову, якщо вона у чомусь з вами не погоджується. Але вашу думку слід чітко сформулювати дитині.
Бажання бути прийнятою у якусь компанію ви можете пояснити зрозумілими для дитини прикладами. Наприклад, можна згадати захоплення різноманітними іграми ( наприклад « Тамагочі », « Тетріс» тощо), коли кожна дитина хотіла мати гру, що стала популярна у певний період часу. Ваш син чи донька хотіли того ж самого, наслідуючи інших дітей.
Необхідно також згадати силу впливу телереклами. Ви маєте відмітити, що дуже складно протистояти соціальному тиску, зробивши акцент на тому, що це стосується не лише підлітків, а й дорослих людей також.
Окрім того, можна торкнутися теми нудьги.
Разом із дитиною ви можете знайти їй альтернативу. Стимулюйте розвиток дитячої активності, яка допоможе розвіяти смуток.
ЩО БАТЬКИ ПОВИННІ ЗНАТИ ПРО ШКІДЛИВІСТЬ АЛКОГОЛЮ ТА ТЮТЮНУ?
Ви повинні потурбуватися про те, що мати достатні знання про ці речовини, навіть якщо не збираєтесь детально їх обговорювати з дитиною. У цьому випадку ви будете говорити більш впевнено та правдоподібно, а дитина легше сприйме інформацію.
У даній схемі ви знайдете короткий опис та найбільш важливу інформацію на данню тему.
ВПЛИВ АЛКОГОЛЮ, ТЮТЮНУ НА ОРГАНИЗМ ЛЮДИНИ
Алкоголь Тютюн
Вплив Розслаблення (відчуття свободи) – після декількох чарок; гальмування (при великих дозах). Впливає на реакцію та здатність тверезо мислити. Порушує координацію. Стимулююча дія, тремтіння рук, підвищене серцебиття, подразнення очей, носа та горла ( кашель ), холодіння пальців та ніг.
Звикання Так Так
Фактор ризику Небезпечне змішування з іншими речовинами. Небезпечне збільшення кількості та міцності доз.
Тривалі ефекти
Ушкодження печінки, мозку, серця та шлунка. Зниження працездатності. Соціальні та психічні проблеми. Ушкодження дихальних шляхів. Погане самопочуття. Підвищена схильність до онкологічних захворювань, а також до серцево – судинних захворювань.
Психологічна залежність
Велика ймовірність. Велика ймовірність.
Фізична залежність. Так. Так.
Результат тривалого вживання Пияцтво. Паління, наркоманія.
СТАТИЧНІ ФАКТИ ПРОБЛЕМИ ПАЛІННЯ
П’ята частина населення країни розпочинає палити у 14 років. Є люди, які викурюють 1-2 цигарки в день, і в той же час є певна кількість людей, які палять понад 20 цигарок в день.
Кількість випалених цигарок у день, шт.
Курці
Чоловіки Жінки
1-9
10-19
20-29
30 і більше
10%
22%
17%
10%
20%
18%
8%
4%
Наведена статистика свідчить що й про те, що кількість чоловіків, які палять, зменшується, а кількість жінок-курців зростає. Серед молоді 14-17 років паління стало улюбленим проводженням дозвілля. У цей віковій категорії є вже запеклі курці з п’ятирічним стажем. Існують так звані « професії» курців. Це професії, пов’язані із ризиком, нервовим перевантаженнями, стресами ( шахтар, водій, моряк тощо.)
Паління – найважливіша з причин, що призводить до захворювань, інвалідності та смертельного наслідку.
85% всіх померлих від раку легень були людьми, що палять.
25% всіх померлих від інфаркту міокарда були людьми, що палять.
Інфаркт у 40 років очікує насамперед людину, яка палить.
АЛКОГОЛЬ- ЗАГРОЗА ЗДОРОВ’ Ю ЛЮДИНИ
Часте вживання алкоголю призводить до змін у тканині слизової оболонки шлунка і кишечнику, до змін складу шлункового соку. Розлад травлення спричиняє до зміни, а потім і втрати смаку, до запорів або проносів і часто закінчується виразковою хворобою. За іронією долі, ці ускладнення п яниці люблять лікувати саме чаркою. Тяжкі хвороби вражають печінку. Цироз печінки зустрічається у чоловіків втричі частіше ,ніж у жінок, і це можна пояснити як наслідок надмірного вживання алкоголю.
Під впливом великої кількості рідини у любителів пива й вина наступає гіпертрофія серця. П’яниці часто задихаються, вони не здатні на такі фізичні зусилля як раніше.
Найбільш чутлива до алкоголю нервова система. Проте визначити шкоду, якої завдає алкоголь, тут складніше, ніж в інших органах. До ознак порушення нервової діяльності належить тремтіння кінцівок, нічні потіння, безсоння, загальна подразливість, слабкість, млявість.
ЯК МОЖНА ЗРОЗУМІТИ, ЩО ДИТИНА
ПАЛИТЬ ЧИ ВЖИВАЄ АЛКОГОЛЬ?
Багато батьків бояться того, що їх дитина робить багато небезпечних вчинків, а вони про це і не підозрюють, Вони хотіли б дізнатися, як це можна визначити, якщо дійсно зловживання мають місце. Але, незважаючи на те, що симптоми вживання відомі, навіть якщо ви будете тримати аркуш з переліком таких симптомів, неможливо визначити. Що саме вживає ваша дитина. Тому можна дати одну гарну пораду: якщо поведінка вашої дитини стала не такою, як зазвичай, ви можете , не питаючи прямо, розпитати дитину, чи не вживає вона якісь речовини.
Велика вірогідність того, що ваша дитина взагалі ніяких речовин не вживає. Наприклад, закоханість може стати причиною зміни поведінки.
З іншого боку, участь у вуличних компаніях може стати показником наявності нудьги, хоч у принципі, такий спосіб проведення часу дуже поширений серед підлітків. Найнеприємнішим фактором у цій ситуації є те, що якщо ваша дитина захоче приховати вживання тютюну чи алкоголю фактором у цій ситуації є те, що якщо ваша дитина захоче приховати вживання тютюну чи алкоголю, то вона майже завжди знайде спосіб зробити це. Адже ми не можемо замкнути дитину на замок.
Але можна потурбуватися про те, щоб у дитини не склалося враження, що від вас необхідно щось приховувати. Один із шляхів досягти цього – чесно та відверто поговорити про вживання цих речовин та запевнити свого сина чи дочку, що ви їм довіряєте та вважаєте, що вони зможуть прийняти вірне рішення самостійно.
У цьому ви повинні допомогти дитині, сформувавши чіткі рамки та обмеження.
ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ.
1. Батькам пропонується обговорити результати тестування учнів класу ( тест « Закінчити речення»). Класний керівник зачитує деякі цитати з тестів.
2. Батькам пропонується обговорити ситуацію.
Ситуація для обговорення.
« Прийшла до мене у службових справах дівчина, зовсім молоденька, майже підліток на вигляд. Я запросила її сісти. Вона подякувала, сіла і закурила, випустивши із рота сильний струмінь диму. Потім, поки ми розмовляли, палила рівно, спокійно, пускаючи дим кілечками. Миловидність та молодість так не в ячалися з усім цим.
Я обережно запитала:
-І давно ви палите?
- З восьмого класу, - відповіла вона спокійно.
- Значить, з тринадцяти років, - уточнила я.
- Виходить, так, - без бентеження підтвердила дівчина .- І повірте мені, не одна я така…
- Ну, а як же батьки до цього ставляться?
- А хіба їм обов’язково знати все, що роблять їх діти? – тепер уже вона запитала мене.
- Поки діти залишаються дітьми, батьки повинні відповідати за їх вчинки.
- Не знаю, - сказала вона задумливо та невпевнено. – Може, і повинні. Тільки я б все одно палила. Зараз всі палять. При чому тут батьки – молодь завжди більш сучасна».
ПІДСУМКИ ЗБОРІВ.
Сьогодні ми з вами торкнулися важливої теми, що стосується і морального обличчя наших дітей і, насамперед їх здоров я.
А здоров я дітей – « крихка кришталева кулька », і тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя і середовище.
Батько і мати – найкращі вихователі, і тому вони мають вплив на своїх дітей навіть тоді, коли їх нема вдома. Пам’ятайте, що дитина – дзеркало своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так само і в дітях відбивається особистість батька та матері. Майбутнє належить тільки дітям. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє наших дітей були прекрасними. Любові й довіри, щирості та взаєморозуміння, успіхів та щастя вам та вашим дітям!
Профілактика шкідливих звичок серед дітей і підлітків.
Головні цінність суспільства - життя і здоров’я людини. В умовах ускладнення життя, між особистісних зв’язків і стосунків державний курс освітньої політики ва Україні передбачає пропаганду здорового способу життя, виховання здорового молодого покоління, якому жити і працювати в новій державі.
Основними причинами негативних змін у здоров’ї нації є погіршення економічної ситуації, низький рівень державного медичного обслуговування, несприятливі умови, соціальна напруженість. Україна підтримала Конвенцію ООН про постійний розвиток людства. Головне – це безпека кожної людини. Рівень безпеки залежить від стану навколишнього середовища, державної системи підтримки безпеки людства та індивідуальної захищеності.
Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження
Наркотики – це група речовин, які приводять до виникнення особливого стану – ейфорії, кайфу (стану фальшивої радості, райдужних, але необгрутованих марень, що супроводжуються приглушенням почуття відповідальності). Наркотики викликають підвищену, ненормальну, надмірну активність, психічне й рухове збудження.
До наркотичних речовин належить опіум, героїн, морфін, марихуана, різні болезаспокійливі речовини.
Вирощування маку й використання його з метою отримання наркотичного задоволення мало місце ще в 300 році до нашої ери; він вирощувався в Мексиці, Китаї, Індії, Камбоджі, В’єтнамі, Лівані, Туреччині, Афганістані. Опіумний мак досі вирощується в країнах Золотого Трикутника – Бірмі, Лаосі, Таїланді.
Першою людиною, яка зуміла знайти медичне застосування кокаїну, був Олександр Беннятт.
1874 року – дата отримання британцями героїну.
Героїн заборонений наркотик. Майже всі “героїнники” заражені гепатитом В і С серед них дуже багато хворих на СНІД і сифіліс.
Наркоманія – це психічне захворювання людей, які не зуміли сказати “Ні”. Вживання наркотиків було відоме ще в давнину. Ейфорія й неадекватні веселощі, а потім дивне заціпеніння, (стадії наркотичного сп’яніння) після вживання зілля з різних рослин неодмінно супроводжували грецькі вакханалії, релігійні свята мешканців джунглів Амазонки або верв їв Нілу.
У наші дні наркоманія стала хворобою незахищених верст суспільства, а точніше, найслабших його членів. Це для них, як їм здається, вона стала своєрідним способом виходу зі стресових ситуацій.
На кожні 10 тисяч жителів України припадає 17 наркоманів (дані на квітень 2000 року); 70 відсотків споживачів наркотиків молоді люди від 16 до 25 років. Що ж сприяє вживанню ними наркотиків?
Фактори, які впливають на початок уживання
наркотиків серед молоді.
Передусім – мода, прагнення вписатися в те оточення, ту компанію, яка для молодої людини важлива, цікава і де споживання наркотиків – норма.
Можливо, молодь приваблює поширена помилка, начебто споживання наркотиків – ознака сучасного модного устрою життя.
Психологи вважають, що споживання наркотиків – один із щаблів віддалення від реального життя. А наступна – самогубство.
Серед інших причин можна назвати такі:
· погані стосунки в родині, з близькими й друзями;
· антисоціальна поведінка й гіперактивність дітей;
· дружба з однолітками, які вживають наркотики;
· нелюбов до школи, не успіхи в навчанні;
· економічні й соціальні труднощі;
· погане оточення й розлад у суспільстві;
· зміна місця навчання й проживання;
· доступність наркотиків;
· вживання наркотиків батьками;
· позитивне ставлення до наркотиків;
· спроба заглушити наркотиком біль чи втекти від неприємності.
Більшість людей, які вживають наркотики, ставлять себе вище за суспільство, його закони й норми, вважаючи себе найобдарованішими особистостями. Причина такої зарозумілості криється й в особливості дії багатьох наркотичних речовин.
Під час наркотичної ейфорії, крім підйому настрою, відчуття веселощів і радості, виникають викривлення в сприйнятті не тільки ситуації та стосунків людей, але й форми предметів, кольору, простору, часу й звуку. Творчі натури, які використовували наркотичне сп’яніння для стимуляції натхнення, загинули в розквіті років.
Шлях багатьох рок-музикантів та співаків, видатних акторів і художників обірваний наркотиками.
Чому важко позбутися споживання наркотиків? Бо переш, з чим стикається наркоман, - це потреба постійно збільшувати дозу для досягнення кайфу. Це відбувається при вживанні більшості наркотиків, особливо тих, які містять опій.
Постійне збільшення дози для отримання “кайфу” створює важко розв’язувані або зовсім не розв’язувані фінансові проблеми.
Це по-перше. По-друге, ефект сп’яніння. Розслаблення й комфорту дуже швидко зникає зовсім. Ін’єкції починають здійснювати тільки стимулювання. З’являється відчуття припливу сил, яких насправді стає дедалі менше й менше.
Нещасний уже не може жити, навчатися й працювати без диявольського зілля.
Як визначити, що людина перебуває у стані наркотичного сп’яніння?
У людини різко звужені (іноді сильно розширені) зіниці.
Рухи сповільнені, порушена координація, що можна перевірити, наприклад, попросивши пройти розподільною смугою декілька метрів.
Реакція при сприйнятті й відповіді на поставлені запитання уповільнена, своє ім’я та прізвище, говорить невиразно, мовлення її важко розібрати.
Поведінка зазвичай розвізна, продиктована надмірними веселощами або навпаки, пригніченістю.
Людина неадекватно оцінює події, що відбуваються.
Є й непрямі ознаки. Так, наркомани починають віддавати перевагу певному одягові: шкіряним курткам із заклепками, масивним ременям, роблять специфічні зачіски. Разом з тим вони чат ос недбалі в одязі й байдужі стосовно дотримання елементарних правил гігієни.
Прийшовши додому, незвично швидко ховаються у своїй кімнаті, у розмові уривчасті, не дивляться в очі. Вони безпричинно похмурі до агресивності або, навпаки, надмірну сміхотливі. Носять сорочки з довгими рукавами, щоб сховати сліди уколів у вену.
Якщо спочатку норка тик –це лише трихвилинне задоволення, то вже за місяць наркоман не може буз нього існувати.
Дуже швидко настає повне психологічне виснаження. Загальне виснаження організму в результаті вживання наркотиків настає вже через 2-3 роки. Людина втрачає здатність до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає остаточна моральна й інтелектуальна деградація – повний розпад особистості. Повністю втрачаються попередні почуття й інтереси. Єдиною турботою стає добування будь-якими засобами й способами наркотику.
Позбавлення наркозалежності. Методи лікування. Куди звертатися по допомогу.
У разі появи симптомів наркозалежності необхідно звернутися по допомогу до батьків, шкільного психолога, до фахівців наркологічного відділення своєї поліклініки.
Майже в усіх містах України при звичайних поліклініках є наркологічні відділення, де подають медичну допомогу анонімно й безкоштовно.
Існує шість заповідей, як не стати жертвою наркоманії:
Перш ніж придбати порцію наркотичної речовини, гарненько подумай – а навіщо тобі це потрібно?
У жодному разі не погоджуйся передати пакунок із сумнівним вмістом навіть своєму другові.
Якою б заманливою не здавалося пропозиція спробувати трохи щастя – відмовся. За все треб врешті-решт платити.
Якщо, пробувавши наркотик або речовину, що його замінює, ти не проти повторити, не забувай – за все треба палити, а ціну ти вже знаєш.
Якщо тобі необхідна допомога, ти можеш звернутися до батьків, психолога школи чи психолога поліклініки, в анонімні служби при поліклініках району.
В Україні нещодавно стали застосувати найновіший метод лікування наркоманії, так званий ультра рапід, або метод над швидкої детоксикації, який використовую “АВС – клініка”. Сутність його проста6 людина, яка страждає від наркотичної залежності, занурюється в глибокий наркоз на 12-24 години. Пі наркозом медикаментозним способом ініціюється ломка. Прокинувшись, пацієнт раптом опиняється в іншому житті, де немає ані ломки, ані спогаду про неї. Він начебто “перестрибує” через неї психологічно та психічно. Як правило, пацієнти ще кілька днів прислуховуються до себе, чекаючи на коммор, але з подивом переконуються, що ніяких негативних відчуттів немає.
Україна стала шістнадцятою країною, де використовується метод надлишкової детоксикації. Це медична технологія нового покоління. На думку наркологів, це прорив у наркології та реальний шанс позбавитися наркотичної залежності завдяки відсутності болю, страху й негативних спогадів.
У лютому 200 року в Криму відкрився перший сільський центр медично-соціальної реабілітації для неповнолітніх. Його створено в селі Содове Нижньогірського району на базі дільничної лікарні. Крім медикаментозного лікування в центрі передбачено трудотерапію – навчання елементарних навичок роботи на присадибній ділянці, в майстернях.
Заходи для підвищення ефективності боротьби з наркоманією:
· посилення боротьби з розповсюдженням наркотиків, суворіший митний контроль;
· збільшення в навчальних закладах кількості психологів і наркологів, до яких можна звернутися анонімно;
· активізація роботи міліції в місяцях збору молоді, розширення форм і методів роботи з молодими людьми;
· запровадження кримінальної відповідальності за рекламу наркотиків, у тому числі й непрену;
· посилення “Антинаркотичної” пропаганди за місцем проживання молоді з наведенням конкретних прикладів і факторів.
· В основі боротьби з наркоманією має перебувати спонукання наркомана до сповіді. Повна правда про лихо – єдиний засіб, який можна використати в боротьбі за життя, який здатний утримати від згубної пристрасті інших і зокрема підлітків.
· Наркоманія – це захворювання, зумовлене залежністю від наркотичних речовин. Основними симптомами наркоманії є:
· шкідливі наслідки для споживача наркотику, його безпосереднього оточення і суспільства в цілому;
· тенденція до постійного збільшення дози наркотику;
· психологічна і часто фізична залежність і прагнення отримати наркотик будь-яким чином.
Фізична залежність – наступає після включення наркотичних речовин у процес обміну речовин. Це – непереборна фізична потреба, яка виникає в результаті постійного або періодичного вживання наркотиків. У цьому випадку різне припинення вживання наркотичних речовин викликає фізичних розлад різного ступеня, який називають абстинентим синдромом. На цій стадії людина потребує лікування.
Соціальна залежність – людина – ще не почала вживати наркотичні речовини, але потрапила у середовище тих, хто їх уживає. Вона приймає стиль поведінки, ставлення до наркотичних речовин і зовнішні атрибути групи. В такій ситуації людина часто внутрішньо вже готова почати вживання.
Психологічна – залежність – на цій стадії змінюється поведінка людини. Вона починає вживати наркотичні речовини. Вони необхідні їй для зміни свого емоційного стану; іншим шляхом людина вже майже не може впливати на свої емоції, втрачає контроль і адекватні почуття.
Чим найбільше небезпечні наркотики? Тим, що вони безпосередньо змінюють свідомість людини і руйнують її пам’ять, інтелект, пригнічують відчуття та емоції, а також викликають сильну психологічну та фізіологічні залежність. Уживання наркотиків внутрівенно є небезпечним через високу ймовірність ВІЛ-інфікування.
Профілактика і зниження алкогольної залежності
серед дітей і підлітків
Сучасна молодь, вступаючи в доросле життя і маючи доступ до вживання алкогольних напоїв, не думає про таку важливу складову свого майбутнього життя як здоров’я. Алкоголь – це найдоступніший і найуживаніший для сп’яніння наркотик. Алкоголь – це проблема, яка загрожує всього людству, він несе зло і шкоду.
Школа має відігравати головну роль у профілактиці алкоголізму, оскільки в школі підлітки проводять більшу частину часу і саме тут формуються стандарти поведінки.
Особливе місце відводиться тренеру програми,, що володіє методикою активних форм навчання, однією з яких є критичне мислення.
Саме нові форми навчання допоможуть 13-14 річним підліткам зрозуміти, що вони відповідальні за власну поведінку, навчать мислити критично й приймати рішення, які базуються на сформованих моральних цінностях і переконаннях.
Для підлітків 101-5 років потрібна правдива інформація, сильна мотиваційна основа, щоб запобігти вживанню алкоголю.
Алкоголь у вигляді вина і пива є, мабуть, найдавнішими засобами сп’яніння. Після появи міцних напоїв загострювалися фізичні і психічні наслідки вживання алкоголю.
Вплив алкоголю на організм людини.
Під дією алкоголю найчастіше страждає шлунково-кишковий тракт. Коли алкоголь потрапляє до шлунку, частина його всмоктується крізь слизову оболонку та стінки шлунка й потрапляє безпосередньо в такий кишечник, де без змін всмоктується в кров. Під час вживання алкоголю має значення кількість їжі, яка є в шлунку. Їжа може вдвічі уповільнити всмоктування алкоголю в кров. Жирна, а також білкова їжа, така як молоко чи сир, може зупинити сп’яніння. Ступінь сп’яніння залежить від того, скільки людина випиває за один раз і як часто вона це робить. Розтягнути в часі приймання алкоголю та невеликі дози дають змогу печінці переробляти випите успішніше ніж тоді, коли алкоголь випитий “залпом”. У результаті цього знижується ступінь сп’яніння.
Для того, щоб переробити алкоголь, який міститься в одній порції, печінці треба приблизно від однієї до трьох годин.
Робота печінки настільки порушується, що симптоми цього можуть позначитися на кровоносній системі та системі травлення. Цироз печінки – це враження печінки і заміщеній її клітин жирового або з’єднувальною тканиною. Цироз може бути викликаний надмірним вживанням алкоголю.
У разі довготривалого вживання алкоголю виникають органічні зміни, переродження серця та розпад окремих м’язових волокон. Нерідко в алкоголіків спостерігаються невеликі інфаркти м’яза серця так звані мікроінфаркти, яких вони найчастіше не помічають і переносять на ногах.
Гіпертонічна хвороба зустрічається в алкоголіків частіше, ніж у людей, які не вживають алкоголь.
Є відомий афоризм: “Людині стільки років, скільки років її судинам”. Звичайно, зловживання алкоголем призводить до атеросклерозу судин, внаслідок чого порушується живлення тих чи інших органів і систем, що спричиняє передчасну старість.
У багатьох осіб, які зловживають алкоголем, викликають психози. Найчастіше трапляється біла гарячка. За кілька днів захворювання спостерігається порушення сну, невиразний страх, іноді галюцинації під час засинання. Згодом у хворих настає помутніння розуму і виникають зорові галюцинації.
Алкоголь, ослаблюючи організм, створює сприятливі умови для захворювання туберкульозом легенів. Анти туберкульозні препарати алкоголіки переносять погано, і вони не так ефективно діють, як на хворих, які не зловживають алкоголем.
Лікарі, які вивчають туберкульоз у Франції, стверджують, що не можуть ліквідувати туберкульоз, не вирішивши проблему алкоголізму.
Токсична дія алкоголю на організм підлітка преш за все позначається на діяльності нервової системи. Мозкова тканина легко всмоктує алкоголь. Підліток стає дратівливим, швидко стомлюється, в нього порушується сон.
Ці симптоми можуть проявлятися не тільки за систематичного, а й за ситуативного вживання алкогольних напоїв. Це пояснюється тим, що алкоголь попадаючи в організм, залишається в ньому до двох тижнів.
Оскільки алкоголь циркулює в системі кровообігу, то потрапляє до всіх органів тіла. За кілька хвилин він досягає головного мозку. Алкоголь уповільнює його роботу, гальмуючи як процес нагромадження інформації, так і її відновлення у пам’яті.
Алкоголь може стати причиною галюцинації та провалів у пам’яті. У тих, хто систематично випиває, уповільнюється розвиток інтелекту, погіршується пам’ять, втрачаються набуті раніше здібності. В підлітковому віці руйнівний вплив алкоголю на печінку відбувається в значно коротший термін, ніж у дорослих.
Вживання алкоголю може призвести до ушкодження зору і слуху. Можуть також погіршитися відчуття смаку, нюху та дотику. Оскільки усі м’язи в організмі перебувають під контролем мозку, вживання навіть незначних доз алкоголю призводить до послаблення такого контролю, і людина втрачає почуття координації та швидкість реакції.
Чим молодший організм, тим більш руйнівна дія алкоголю на організм підлітка в декілька разів більша, ніж на організм дорослого.
Як і всі наркотичні речовини, алкоголь викликає залежність. Спочатку людина тягнеться до чарки, щоб уникнути якихось неприємних переживань або досягти розслаблення і нібито впевненості, але це досить швидко призводить до потреби у постійному вживанні спиртних напоїв – розвивається алкоголізм. Алкоголізм – це захворювання, яке супроводжується глибокими змінами і навіть деградацією особистості. Воно потребує дуже складного й тривалого лікування, а результати такого лікування, - за свідченням фахівців, часто є невтішним. Через певні особливості підліткового організму алкогольна залежність. Хронічний алкоголізм розвиваються у підлітків значно швидше, ніж у дорослих.
Ріст уживання алкоголю підлітками і молоддю викликає тривогу і громадськості протягом кількох останніх десятків років. За цей час фахівцями нагромаджений досить значний досвід роботи з уже сформованими залежностями, коли вони настільки руйнівно діють на здоров’я й особистість людини, що вимагають глибокого втручання. У різних напрямах психотерапії та психології існують теоретичні розробки і спостереження щодо причин і механізмів виникнення залежностей. І лише в останні 10-15 років фахівці розвинутих країн свою увагу й потенціал на попередження примушуваних форм поведінки. І, звичайно, одним із найперспективніших напрямків такої роботи, поряд із соціальними програмами, що захищають дітей та їхні права, дотримують молодь, є психологічна робота з підлітками. Адже саме в цей період розвитку людини формуються базові способи самостійного дорослого життя, способи взаємодії з іншими людьми і світом, тобто складається світогляд.
Алкоголізм як залежність є руйнівним для особистості та її здатності керувати собою і своїм життям і гнітюче впливає на всі процеси розвитку й адаптації людини, перешкоджаючи дорослішанню. Ця залежність формується з дитинства й обумовлена комплексним впливом низки чинників: культурного, соціального, психологічного, фізіологічного.
Культурне тло складає традиційні форми вживання спиртних напоїв, залучення їх до ритуалів пригощання, до чогось більшого. Збідніння культурного середовища й мала розмаїтість культурних форм, що забезпечують духовну реалізацію людини, а також відрив ритуальних дій від їхнього наповнення призводить до збільшення кількості й одночасно зниження культури споживання спритних напоїв.
Соціальне тло – це ставлення суспільства й соціальних інститутів до споживання алкоголю. Сюди входить низка питань: чи є це законним доступність речовини або її заборона й регламентація вживання в громадських місцях, а також ступінь відповідальності індивіда за зловживання або порушення правил споживання. До соціального тла належать державні й суспільні програми, спрямовані на підтримку здорового способу життя, на допомогу людям, які вирішили позбутися залежності.
Психологічне тло створюється в процесі життя кожної людини і задається глибиною внутрішнього розколу, що веде до звуження меж усвідомленням “Я”. Необхідно відзначити, що кожна вікові криза припускає перегляд концепції життя і, тому може закінчитися алкоголізмом як способом реагування на внутрішній конфлікт.
Фізіологічне тло – це вплив речовини на функції організму та наявність гепатичної схильності до даної речовини. За фармакологічною класифікацією алкоголь є депресантом центральної нервової системи. У разі приймання невитких доз люди відзначаються позитивний ефект під час розв’язання інтелектуальних задач, унаслідок стимуляції центральної нервової системи або через ослаблення емоційного контролю.
За помірного споживання алкоголю спостерігається “ослаблення гальмування”. Може розвиватися ейфорія, зростає самовпевненість, знижується нервово-м’язова координація, знижується гострота зору й чутливість од болю, а також знімається втома. Крім того, збільшується час реакції, слабшає пам’ять, погіршується здатність до концентрації. Проблема алкоголіка полягає в тому, що він не може мати справжніх теплих стосунків з іншими людьми.
Суть проблеми відносин полягає в тому, що ці переживання, одного боку, відчужуються ним самим, тобто знаходяться за межами його усвідомлення власного “Я”, а, з іншого боку, люди не сприймають ці переживання всерйоз, адже вони відбувалися в алкогольному сп’янінні.
І він повертається у тверезий стан ще самотнішим, із ще більш незадоволеною потребою у стосунках.
З усього вищесказаного видно, що алкоголь негативно впливає на всі системи та органи. Особливо шкідливий алкоголь для молоді, ще недозрілого організму.
Профілактика куріння та інших форм
поведінки залежності у підлітків
Сучасна молодь вступає в життя не тільки ва період бурхливого розвитку науки й техніки, й у період негативного впливу ряду чинників, перше місце серед яких посідає куріння, шкідлива дія, якого відчувається не відразу, а поступово. Куріння та його вплив на організм стали сьогодні соціальною і медичною проблемою.
Куріння як залежність є звичкою, що наносить шкоду здоров’ю. Вона формується за умови наявності трьох факторів: соціального, особистісного і фізичного.
Соціальний фон – це ставлення суспільства до вживання цієї речовини: чи є це законність, вигідність державі, визнання культурою, доступність речовини. До соціального фону належать державні й суспільні програми, спрямовані на підтримку здорового способу життя. На допомогу людям, що вирішили позбутися залежності. Істотною характеристикою соціального фонду є подвійне ставлення до куріння: з одного боку – воно дозволене і заохочується виробниками цигарок, з іншого боку – “Міністерство охорони здоров’я попереджає...”
Особистісний фон створюється в процесі життя кожного індивіда і задається глибиною розколу душа/тіло чи відчуття екзистенціальної ізоляції, сімейною ситуацією.
Фізіологічний фон важливий стосовно визначених видів наркотиків, до яких людський організм адаптується таким чином, що людина, яка раптово припиняє приймати речовини, може занедужати.
Специфіка куріння як виду залежності полягає в тому, що воно ідеально вирішує клубок проблем.
Початок куріння завжди пов’язаний з неприємним відчуттям. Однак одні люди через неприємні відчуття більше не відновлюють спроби, інші ж, що мають звичку дисоціюватися від свого тіла, продовжують курити.
Куріння завжди припускає участь іншого. Коли двоє чи більше людей курять разом, вони немов обмінюються символами – разом випробують біль самотності, біль своєрідності.
Куріння як поведінковий акт пов’язаний з ритмічністю. Курінням ми немов регулюємо подих, робимо його довільним, ставимо під свій контроль. Часто як вигоду від куріння називають розслаблюючий ефект, зняття стресу, заспокоєння.
Впив тютюну на організм підлітка.
Головна мішень доля тютюнового диму – верхні дихальні шляхи та легені. Подразнення слизових оболонок починається вже в ротовій порожнині. При курінні крізь шар тютюну всмоктується повітря, яке посилює горіння. При цьому тютюновий дим руйнує емаль зубів, призводить до запалення слинних залоз. Це супроводжується підвищеним слиновиділенням. Слизові оболонки гортані, трахеї, бронхів також подразнюються тютюновим димом, що створює умови для розвитку хронічних бронхітів, пневмоній.
У тютюні дуже багато канцерогенних речовин, які спричинюють онкологічні захворювання. Курці з дуже великою ймовірністю можуть захворіти на рак ротової порожнини, гортані або легень.
Дуже шкідливо куріння позначається і на зовнішності людини. Навіть у молодому віці при невеликому стажі куріння проявляються характерні ознаки курця – пожовтіння зубів і нігтів, нездоровий колір шкіри, мережа розширених судин на обличчі.
Куріння є фактором ризики розвитку серцево-судинних захворювань. Викурювання навіть однієї цигарки призводить до прискорення серцевого ритму, звуження судин, підвищення артеріального тиску.
Результат куріння – порушення функціонування серцевих м’язів, що може призвести до інфаркту міокарда. Внаслідок куріння може розвинутися таке тяжке захворювання судин ніг як облітерируючий ендартеріїт, яке дуже часто супроводжується ампутацією кінцівок.
Нервова система, кров, органи травлення також страждають при попаданні в організм продуктів горіння тютюну. Куріння провокує розвиток виразки шлунка, ускладнює інші захворювання.
Компоненти тютюнового диму руйнують вітаміни в організмі людини, послаблюють його імунну систему, внаслідок чого у курців часто спостерігаються прояви алергії, перебіг усіх захворювань триваліший, а лікуються вони важче, ніж ті, хто не курить.
Як і всі наркотичні речовини, нікотин – головна складова тютюнового диму, потрапляючи в організм, змінює його діяльність таким чином, що людина починає відчувати більшу чи меншу, усвідомлювану чи ні, потреба в ньому – розвивається залежність. Сучасні дослідження свідчать про те, що складові тютюнового диму є речовинами, які викликають дуже стійку залежність. Сучасні дослідження свідчать про те, що складові тютюнового диму є речовинами, які викликають дуже стійку залежність.
Це підтверджують такі статистичні дані: 85% курців хотіли б кинути курити, але вдається це лише 15% з них.
Важливо також пам’ятати, що великої шкоди курців завдають не тільки собі, а й усім тим, х то їх оточує. Вдихаючи тютюновий дим у прокуреному приміщенні, пасивний курець зазнає такого ж впливу компонентів тютюну, що й сусід, який палить, часто з ними ж руйнівними наслідками для здоров’я.
Вплив нікотину на важливо життєві органи підлітка.
Хворобливі зміни виникають не відразу, а при певному “стажі” куріння. Підлітки не думають за наслідки куріння. Вони кажуть: “Мало що там буде через 10 чи 20 років. Сьогодні нас це не турбує”.
Звичайно, тепер вони не задумуються над майбутнім. Їм нема ще 18 років, і вони сподіваються, що довго будуть молодими.
Однак деякі тяжкі розлади виникають одразу після того, як людина починає курити.
Ці зміни особливо помітні в підлітків та осіб молодого віку.
Особливо страждає від куріння пам’ять. Було проведено такий експеримент. Обстежені дві групи студентів (по 9 осіб) одного віку й статі, перша група – курці, друга – ті, що не курять. Виявилось, що куріння знижує швидкість запам’ятовування та обсяг пам’яті. Курці запам’ятовували повільніше від решти студентів.
Чому люди курять?
Насамперед з’ясуймо, чому люди починають курити. Хлопці вважають геройством викурити цигарку потай від дорослих.
Куріння швидко набирає характеру сталої звички, якої важко позбутися. Виникає хвороблива пристрасть до тютюну, щось подібне до наркоманії. Уже через 2-3 години після куріння в людини з’являється бажання знову закурити.
Коли сигарети немає, вона намагається дістати її. Деякі люди кидають курити. Та, на жаль, більшість людей цього не можуть зробити. Вони не розуміють, що руйнують своє здоров’я. А відновлювати зруйноване дуже важко, тому треба берегти те, що маємо, а саме здоров’я.
Здоров’я – це в першу чергу, спосіб життя людини. Це той стиль, який людина вибирає для себе, і саме він визначає, досягне людина благополуччя чи ні. Давно доведено, що все, що робить людина, відбивається на стані її здоров’я. До доброго здоров’я людина може йти, будучи зовсім здоровою чи навіть інвалідом. Добре здоров’я містить у собі всі цілі в житті людини, ї інтереси і корисні звички. Це почуття сповнене любові до самого себе.
СНІД і його профілактика
Вступ
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – це важке інфекційне захворювання з летальним наслідком. Нині ця хвороба стала однією з найбільш соціальних і медичних проблем у багатьох країнах світу. Провідним патогенетичним механізмом СНІД є ураження і руйнування імунної системи організму людини. Дія вірусу на імунну систему комплексна і незворотня. ВІЛ – внутрішній паразит, самотня вірусна частка, інертна і не здібна розмножуватися або чинити якусь шкоду, доки не потрапить у середину клітини. Цим пояснюються особливості розвитку ВІЛ – інфекції.
Протягом двох років (починаючи з 1981 р.) було з’ясовано загальну картину хвороби, знайдено її збудника – ВІЛ (від англ. HIV – Human immunodeficity virus – вірус імунодефіциту людини), розроблено метод аналізу крові, за допомогою якого виявляють наявність інфекції, виявлено специфічні мішені вірусу в організмі. Встановлено, що цей вірус належить до групи ретровірусів, які подібно до інших клітинних паразитів прагнуть до співіснування з організмом – хазяїном .
Вперше ВІЛ ідентифікований у 1983 р. французькими вченими на чолі з Л. Монтеньє в Пастерівському інституті (Париж). У той же час про факт відкриття вірусу, котрий спричинює СНІД, повідомили американські вчені з Національного Інституту Здоров’я на чолі з Р.Галло.
У 1986 р. у хворих – вихідців із країн Західної Африки (Сенегал, Гвінея – Бісау та ін.) було виділено вірус, подібний до вже відомого ВІЛ, але відмінний від нього, якому дали назву ВІЛ-2, а вірусу, виділеному раніше,- ВІЛ-1. У 1987 – 1988 рр. хворих на СНІД, в яких хвороба була спричинена вірусом іншого типу, було виявлено в США, Німеччині, Франції. Більшість із них чи їхні статеві партнери були вихідцями з Африки. Останнім часом носіїв ВІЛ-1 виявлено також в Україні. ВІЛ-2 тут поширений значно менше.
У 1988 р. з’явилися повідомлення про появу нового різновиду вірусу СНІД – ВІЛ-3. Його було виділено від хворих, які мешкають у Південній Америці. Цей вірус ще не достатньо вивчено.
Походження вірусу СНІД
Вивчення ретровірусів в цілому та споріднених з ВІЛ, а також еволюції їх взаємодії з організмом людини та інших приматів дає цінну інформацію про ВІЛ, а також поширює наші знання про СНІД.
Останнім часом дослідники виявили ретровіруси, споріднені з ВІЛ, у мавп і людей. Часто мавпи бувають єдиними тварнами, сприйнятливими до вірусів людини. Інколи вважать, що мавпи є природним резервуаром патогена і можуть бути джерелом інфекції людини.
Перші ретровіруси, для котрих було доведено здібність заражати організм людини, відкриті Р.Галло зі співробітниками в 1980 р. Це Т-лімфотропні віруси людини НТLV-I і HTLV-II (від англ. Human T-lymphotropic virus). Перший із них спричинює рідкісну форму Т-клітинного лейкозу, а 2-й – лімфому. Через 2 роки І. Мійосі з Університету в Коті описав подібний вірус, якого виявили в японської макаки. Цей вірус дуже споріднений із HTLV і його позначили STLV (від англ. Simian T-limphotropic virus – Т- лімфотропний вірус мавпи ).
Віруси HTLV i SТLV здібні імморталізувати, тобто робитися безсмертним, здібними до необмеженої реплікації. Після відкриття STLV фахівці провели ряд досліджень з метою оцінки поширеності його серед різних видів мавп. Виявили, що STLV заражає азіатських і африканських мавп. HTLV та STLV лише у 5% випадків мають відмінність у нуклеотидній послідовності геному. Це свідчить про те, що передача вірусу мавп людині неможлива пізніше епохи еволюцйного розвитку приматів (40 млн років тому). Вчені вважають малоймовірним те, що ретровіруси можуть зберегти таку подібність через мільйони років еволюції в організмах різних хазяїнів, які також еволюціонували. На думку Р.Галло, HTLV виник у Африці, де були заражені і люди, і мавпи. Пізніше він поширився в Новий Світ через работоргівлю, а також на південно-західні острови Японії (ще один ендемічний осередок вірусу), куди його завезли португальські торговці – мореплавці.
Дослідження вірусу, який став причиною виникнення СНІД у людини, спонукали до пошуків ВІЛ у мавп. У 1984 р. вчені Нової Англії одержали підтвердження наявності в організмі азіатської макаки вірусу, подібного до ВІЛ. В організмі інфікованої тварини є білок, подібний до білка ВІЛ. Водночас ветеринари-патологи із США повідомили про епідемію хвороби, подібної до СНІД, у мавп, яких утримували в неволі. Хвороба, котра дістала назву МСНІД – СНІД мавп, уражала тільки азіатських макак. Цю хворобу спричинює SIV (від англ. Simian immunodeficity virus).
Досліди з антитілами підтвердили велику подібність ВІЛ із SIV, а саме: вражаються ті самі клітини – Т4-лімфоцити; подібні біохімічні та біофізичні властивості білків; співпадають на 50% нуклеотидні послідовності геномів; практично не відрізняється організація структурних та регуляторних генів; клінічна картина дуже схожа і виникає на тлі розвитку імунодефіциту; тварини так само, як і люди, гинуть внаслідок випадкових інфекцій.
Паралелізм влативостей цих двох вірусів дає можливість використовувати заражені мавпи як моделі для перевірки ліків та вакцин, призначених для лікування осіб, хворих на СНІД.
Історія відкриття ВІЛ
Перші випадки захворювання на СНІД діагностовано в 1981 р. у молодих гомосексуалістів США. Спочатку хвороба здавалася зовсім загадковою. У крові хворих виявили виснаження окремих лейкоцитів, так званих Т-лімфоцитів, а саме Т4-клітин, внаслідок чого хворі піддавалися дії патогенів, які легко подолала б здорова імунна система. Згідно з гіпотизою, що існувала на початку 80-х років, спроможність імунної системи хворого виконувати свої функції зменшується під впливом чужорідних білків, навіть білків сперми, які попадають в організм чоловіків під час гомосексуального статевого акту. Проте імовірнішим було те, що цей незрозумілий синдром мав зв’язок з якимось новим інфекційним агентом. Р.Галло висловив думку про те, що таким агентом швидше всього міг би бути ретровірус.
Пізніше вчені встановили, що збудник СНІД, як і HTLV, може передаватися під час не тільки гомосексуального, а й гетеросексуального статевого акту зі спермою, а також з кров’ю. З іншого боку, М. Ессекс з Медичної школи Гарвадського університету показав, що ретровірус котів FeLV (від англ. Feline leukemia virus – вірус лейкозу котів) є збудником раку і значно пригнічує імунну систему. Фахівці зробили висновок, що збудник СНІД – вірус споріднений з HTLV-I. Цей висновок був не зовсім правильним, але стимулював досліди, котрі привели до істини.
У Франції як тільки з’явилися перші повідомлення про таємничу хворобу сформували групу вчених під керівництвом доктора Люка Монтеньє для її вивчення. Учені вирішили дослідити тканини хворого на лімфоаденопатію (тривале збільшення лімфатичних вузлів). Це один з ранніх симптомів хвороби, котра закінчується СНІД. У січні 1983 р. в лабораторію Л. Монтеньє доставили зразок збільшеного лімфатичного вузла молодого гомосексуаліста. Цей шматок тканини подрібнили і помістили в середовище для культивування. Через 2 тиж виявили активність зворотньої транскриптази (ферменту вірусу). Перевірка нового агента на подібність з HTLV-I чи HTLV-II не дала бажаних наслідків. Але ці результати досліджень свідчили про можливість відкриття нового вірусу.
Його назвали LAV (від англ. lymphadenopathy-associated virus – вірус асоційований з лімфоаденопатією). Виділений вірус розмножувався в окремих лімфоцитах (а саме Т4-клітинах), убивав їх або пригнічував ділення цих клітин.
Розробили метод аналізу крові, за допомогою якого можна виявляти антитіла до LAV. Із тканин хворих гомосексуалістів та осіб, хворих на гемофілію (в більшості вихідців із Центральної Африки), виділили кілька варіантів LAV чи вірусів, подібних з LAV. Антитіла до LAV виявили у більшості хворих на лімфоаденопатію, але лише в деяких обстежених був СНІД. У разі збільшення числа досліджень кількість хворих на СНІД, які дали редакцію на антитіла до LAV, збільшилася і в жовтні 1983 р. досягла 40%. Тому вчені зробили висновок, що LAV є найімовірнішим збудником СНІД.
Наприкінці 1983 р. Р.Галло з колегами дослідив кілька ліній клітин, здібних підтримувати розмноження початкового агента, і досить швидко одержав реагенти для специфічного типування даного вірусу. За допомогою цих реагентів вдалося показати, що всі 48 вірусних препаратів, виділених від хворих на СНІД та осіб із груп ризику, відносяться до одного і того самого вірусу. Американські вчені назвали його HTLV-III. Це дало можливість розробити специфічний метод аналізу крові, за допомого якого HTLV-III виявлявся майже у всіх хворих на СНІД. Невдовзі було доведено, що LAV i HTLV-III є один і той самий вірус
Щоб не було плутанини з двома назвами вірусу, вірус, який є причиною виникнення СНІД, назвали ВІЛ.
У жовтні 1985 р. Л.Монтеньє аналізував зразки крові людини з хворобою, клінічна картина якої нагадувала СНІД, але ВІЛ не знайдено. Пізніше співробітники лабораторії виділили з крові цього хворого невідомий вірус та виконали ДНК-проби на ВІЛ. Новий вірус виявився близько спорідненим із ВІЛ і мав би зв’язатися з його генетичним матеріалом, але зв’язування виявилося незначним. Таким чином, стало зрозумілим, що одержаний вірус є не якимось штатом раніше виявленого збудника СНІД, а новий вірус. Його назвали
ВІЛ-2. Цей вірус більше поширений у Західній Африці, а ВІЛ-1 у Центральній Африці та інших частинах світу.
Р.Галло спільно з Теміном, виходячи з дивергенції штамів та ймовірної швидкості мутацій, виявив,що зараження людини ВІЛ розпочалося понад 20 років тому, але не раніше ніж 100 років тому. Допускають, що він існував тривалий час у невеликих ізольованих селищах Цнтральної Африки. Але у зв’язку зі зміною умов проживання, міграцією населення з віддалених районів у великі міста ВІЛ перестав існувати ізольвано. До того ж у місті ставлення до сексу інше, ніж у провінції, а також набагато частіше переливається кров.
Успіхи у вивченні ВІЛ та СНІД дійсно великі, але і білих плям у дослідженні цієї проблеми ще багато.
Засоби лікування ВІЛ-інфекції
Останнім часом життєвий цикл ВІЛ вивчено набагато глибше, ніж будь – якого іншого вірусу; це дає змогу планомірно і цілеспрямовано розробляти засоби, котрі діють у певній стадії розвитку вірусу, коли він може бути найуразливішим. У майбутньому подібні препарати матимуть важливе значення у боротьбі з ВІЛ.
Всілякий терапевтичний засіб, спрямований на боротьбу з інфекцією, незалежно від природи патогена (буде то вірус, бактерія, грибок чи найпростіші) має сприяти загибелі патогена чи припиняти його розмноження. У такому разі препарат має справляти щадний вплив на заражений організм. За наявності бактерій це досягається порівняно просто, бо за структурою та метаболізмом клітини бактерій і клітин організму ссавців дуже різняться. Наприклад, пеніцилін порушує синтез клітинної стінки бактерії, а на клітини ссавців, у котрих такастінка відсутня, він не діє.
З вірусами ситуація складніша. Вони є генетичним матеріалом
(у ВІЛ-це РНК), одягненим в оболонку з глікопротеїнів і ліпідів, тому вони неспроможні розмножуватися самостійно, а заражують клітини іншого організму й узурпують їх апарат біосинтезу, котрий забезпечує відтворення вірусу. У разі активної реплікації вірусу часто трапляеться, що важко відрізнити вірусні білки, котрі взаємодіють із клітиною, та білки самої клітини. Тісний зв’язок багатьох етапів життєвого циклу вірусу з метаболізмом хазяїна ускладнює утворення препаратів, які вибірково пригнічували б реплікацію вірусу і в той же час мінімально діяли б на клітину.
Життєвий цикл ВІЛ – це кілька мішеней для дії лікарських препаратів. Антитіла можуть протистояти зв’язку білка оболонки вірусу gp120 з рецепторним білком СD4 на поверхні клітин, яких заражують. Інші агенти запобігають звільненню РНК від зворотної транскриптази вірусу з оточуючої її білкової оболонки. Азидотимідин та інші дидезоксинуклеозиди пригнічують зворотну транскиптазу вірусної РНК, тобто пригнічують таким чином утворення дволанцюгової ДНК.
Азидотимідин вперше було введено хворому на СНІД 3-го липня 1985 р. У вересні 1986 р. клінічні дослідження у 12 медичних центрах США показали, що цей препарат може поліпшувати стан хворих на СНІД і продовжувати їхнє життя. Нині азидотимідин і його аналоги впроваджуються для лікування хворих у всіх країнах світу. На прикладі застосувасування азидотимідину вперше було показано, що конкретному препарату притаманні позитивні дії у разі хронічної ретровірусної інфекції. Нині у світі ведуться інтенсивні пошуки інших агентів, які б допомагали лікувати СНІД.
Попри досить успішне лікування СНІД за допомогою азидотимідину та його аналогів, ці ліки не можливо вважати досконалими, бо вони є токсичними, особливо для клітин кісткового мозгу. Тому у хворих, які вживають ці препарати, часто розвивається анемія (зменшення кількості еритроцитів), а в деяких випадках зменшується також і кількість лейкоцитів та тромбоцитів.
Часто це примушує зменшувати дозу, особливо у разі вираженого СНІД. Пригнічення функції кісткового мозгу є головним приводом невдалого використання препарату. Механізм його токсичності поки що не з’ясований.
Ці ліки-лише перший крок на шляху до лікування СНІД і,звичайно ж,не панацея. Мабудь, з часом стане відомо, що справжя цінність азидотимідину полягає в тому, що, використовуючи його, вдалося підтвердити ключові положення проти вірусної стратегії в боротьбі з цим захворюванням.
У багатьох країнах світу видатні науковці ведуть дослідження з приводу відкриття ліків від СНІД. Але поки що нетреба зв’язувати свої надії з якимось одним методом лікування чи лікувальним препаратом.
Епідеміологія ВІЛ – інфекції
Коли 1981 р. пандемія СНІД (пандемія – це поширення інфекційного захворювання, що охоплює значну частину населення) тільки розпочиналася, її можливе поширення майже недооцінювали, якщо не відкидали зовсім. Нині пандемія набула високого розвитку, але її можливі масштаби досі ще важко оцінити. Одне зрозуміло, що СНІД – це безпрецедентна загроза здоровю людей на земній кулі. Може статися так, що загальна ситуація значно погіршиться ще до того, як її вдасться взяти під контроль.
Цей невтішний прогноз грунтується на результатах численних епідеміологічних досліджень, які дали пояснення картині поширення ВІЛ.
Нині ми маємо достатньо даних про шляхи передачі ВІЛ. Результати досліджень показали, що ВІЛ передається статевим шляхом під час використання забруднених інфікованою кров’ю ін’єкційних та інших медичних інструментів: під час безпосереднього переливання інфікованої ВІЛ крові, а також від інфікованої матері дитині (через плаценту або материнське молоко). Відсутні докази про можливу передачу вірусу через їжу чи воду, під час укусів комах, кашлю чи чханя, через рукостискання. Важливо відзначити відсутність випадків зараження під час спілкування в школах, на роботі та в інших громадських місцях. Не можна припускати, щоб помилкові погляди окремих осіб і чутки викривляли вірне уявлення про шляхи передачі інфекції. Розуміння того як ВІЛ передається, а як не передається, служить підставою для пошуку точних та ефективних засобів контролю поширення інфекції.
Існують три моделі поширення ВІЛ ,
які спостерігаються в усьому світі.
Модель І поширена в Північній та Південній Америці, Західній Європі, Скандинавських країнах, Австралії та Новій Зеландії. У цих регіонах приблизно 90% заражених складають чоловіки - гомосексуалісти і наркомани, які вводять наркотки шляхом внутрішньовенних ін’єкцій. Стерильні голки, на відміну від нестирильних, які використовують наркомани, не мають істотнього значення під час передачі ВІЛ. Співвідношення кількості зареєстрованих випадків СНІД серед чоловіків та жінок коливається від 10:1 до 15:1. Оскільки жінок заражено порівняно мало, рідко зустрічається і перинатальне зараження (тобто внутрішньоутробна передача ВІЛ дитині від матері-носія).
Модель ІІ характерна для Африки, країн Карібського басейну та деяких регіонів Північної Америки. Передача інфекції в цих регіонах відбувається в основному шляхом гетеросексуальних стосунків, тобто коли в сексуальні стосунки вступають особи протилежної статі. При цьому чисельність інфікованих чоловіків та жінок приблизно однакова. Зараження під час гомосексуальних контактів (тобто під час сексуальних стосунків осіб однієї статі) та внаслідок внутрішньовенних ін’єкцій у наркоманів можуть бути зовсім відсутніми або незначними. Разом з тим у зв’язку з інфікованістю великої кількості жінок поширений перинатальний шлях передачі ВІЛ-інфекції.
Модель ІІІ є типовою для країн Східної Європи, Північної Африки,Близького Сходу, Азії та країн Тихоокеанського басейну (за винятком Авсралії та Нової Зеландії). У цих регіонах відзначено відносно незначну кількість випадків зараження, причому більшість заражених мали статеві стосунки з особами, котрі мешкали в країнах, де поширюєтья інфекція, за моделми І і ІІ. Лише в останні 3-4 роки тут стали спостерігати місцеві випадки зараження під час статевих стосунків та внутрішньовенних ін’єкцій у лікувальних закладах. Іноді захворювання спричинювала імпортована донорська кров чи продукти з неї, а в деяких країнах (наприклад, Румунії), де епідемічний процес розвивається за моделлю ІІІ, спостерігалася найбільша кількість зареєстрованих випадків СНІД.
У Східній Європі кількість виявлених хворих на СНІД складає лише 0,5% від усіх зареєстрованих в Європі випадків цього захворювання. Більшість цієї незначної групи хворих складають чоловіки-гомосексуалісти і наркомани, котрі практикують внутрішньовенні ін’єкції,причому інфекція, як правило, потрапляла до них із Західної Європи. Пізніша поява СНІД у Східній Європі та його незначна поширеність (порівняно з Західною Європою) пояснюються відмінністю в поширенні гомосексуалізму та наркоманії.
В Україні на 01.01.93 р. зареєстровано 112 осіб, інфікованих ВІЛ, у тому числі у12 розвиток інфекцій дійшов до останньої стадії – СНІД і 9 з них померли. Основний шлях передачі ВІЛ у нашій державі через гетеросексуальні стосунки (понад 60% ). Зареєстровано 5 випадків зараження кров’ю, інфіковано ВІЛ, декілька випадків зараження дітей від інфікованих матерів, як внутрішньоутробно, так і через материнське молоко.
Соціальні та економічні наслідки поширення СНІД нині набули значного розмаху, але можуть бути ще більшими.
Необхідність застосування термінових заходів призвела до утворення Глобальної програми боротьби зі СНІД, яку координує ВООЗ. Ця програма складається з декількох частин: по – перше, необхідна перевірка всієї донорської крові та препаратів із неї; по-друге, необхідно розширити виробництво одноразового інструментарію, впровадити нові методи його стерилізації та стерилізації інструментів багаторазового використання; по-третє, розширити виробництво презервативів. Але найважливішим чинником є пропаганда .
У більшості розвинутих країнах час сексуальної революції вже проходить. На зміну йому приходить час . включає повну та об’єктивну інформацію про сучасне статеве життя, про групи ризику, про статеву поведінку, про користування презервативами, альтернативні форми статевого життя, котрі дають змогу запобігти зараженню.
Подібні заходи разом із суспільними та особистими коштами і активна діяльність усіх людей додають істотного внеску до стримання епідемії СНІД.
Як запобігти зараженню збуднику СНІД
На попередніх сторінках було зазначено, що зараження дорослої людини ВІЛ відбувається під час статевих стосунків або через кров, зокрема під час виконання ін’єкцій забрудненим ВІЛ медичним інструментарієм. Існує певна вірогідність інфікування під час переливання крові від зараженої особи здоровій, але нині вона дуже мала, оскільки в Україні з 1987 р. , а в країнах Західної Європи, Північній Америці з 1985 р. всі зразки крові або її компонентів обов’язково перевіряють на наявність ВІЛ. Звичайно, якщо виявляють, що донорська кров чи її компоненти містять антитіла до ВІЛ, іх не використовують і відповідно знешкоджують чи переробляють таким чином, щоб вони стали безпечними для використання.
Треба запам’ятати, що ВІЛ може потрапити в кров не тільки під час її переливання, а й у разі використання тих самих голок і шприців, які використовували наркомани, і які мають дуже великий шанс бути інфікованими. Тож небезпечними є статеві стосунки з наркоманами, котрі вводять наркотики шляхом ін’єкцій. Взагалі слід відзначити, що в більшості країн світу, в тому числі і в Україні, зараження ВІЛ під час статевих стосунків є найпоширенішим. Особливо часто інфікуються чоловіки-гомосексуалісти, а також чоловіки і жінки, котрі часто міняють статевих партнерів, вступають в статеві стосунки з мало знайомими людьми, невпевнившись, що ті не інфіковані ВІЛ, не використовують презервативів.
Зважаючи на сказане, можна мати значний шанс інфікуватися ВІЛ, якщо зловживати таким:
1) одночасно використовувати голки та шприци для введення лікарських речовин (у тому числі і наркотиків) здоровими особами і інфікованими ВІЛ. Оскільки, звичайно, це знати неможливо, то будь-яке сумісне використання цього інструментарію небезпечне для здоров’я ;
2) мати статеві стосунки з особою, відносно якої немає впевненості, що вона не інфікована ВІЛ, або допускати, щоб біологічні речовини іншої особи (кров, сперма, виділення з піхви та менструальна кров) потрапили до організму партнера через ушкоджену шкіру або слизові оболонки статевого члена, губ, піхви, заднього проходу, ротової порожнини.
Слід пам’ятати, що навіть одноразове застосуваня шприца після його використання особою, інфікованою ВІЛ, або одноразовий статевий зв’язок з останньою, може привести до інфікування збудником СНІД. ї
Вірогідність зараження різко зросте, якщо мати багато сексуальних партнерів. Вступаючи в інтимні зв’язки, треба дізнатися про здоров’я та минуле партнера якнайбільше. Але слід зважати на те, що особи, котрі вступають у випадкові сексуальні зв’язки, не завжди бувають взаємно чесними і щирими. Крім того, лодина може не пам’ятати деталі своєї сексуальної поведінки в минулому, так само, як і той, хто вживав наркотики, може знати або забути, які голки і шприци та в якому вигляді він їх застосовував (чи були вони чисті та стерильні, чи вже хтось їх використовував).
Якщо під час довірлиої бесіди залишилися сумніви щодо минулого і сучасного в сексуальній поведінці патнера абойого відношення до наркотиків, слід обміркувати разом можливість взаємодії взаємодії перевірки крові на наявність антитіл до ВІЛ. Кожному гарантоване право знати результати обстеження свого партнера.
Якщо відповіді одного з партнерів на запитання не влаштовують іншого партнера, а також він відмовляється зробити аналіз крові на наявність ВІЛ, можна прийняти лише одне рішення – немати ніяких інтимних зв’язків із ним.
Але і в тому разі, коли результати аналізу негативні і вірогідно відомі, немає гарантії того, що партнер не інфікований, що від моменту забору крові на аналі вже минув час, протягом якого партнер міг інфікуватися ВІЛ. Трапляється що інфікування відбулося нещодавно (наприклад, 2-3 тиж, а можливо, і декілька днів тому назад). У такому разі антитіл до ВІЛ буде дуже мало і під час аналізу їх неможливо виявити. Пам’ятаючи про це, а також про те, що відповідям партнера неможна довіряти на всі 100%, кожен із партнерів має право обговорити питання про використання запобіжних заходів, наприклад, презервативів.
Категорична відмова одно з партнері використовувати презерватив дає підставу для висновку, що його не дуже хвилює здоров’я іншого партнера і що обидва вони мабуть, недостатньо знають одне одного, щоб ризикувати життям.
Подібно до багатьох інших сфер людського життя секс ніколи не був і не буде вільним від ризику для здоров’я людини. До відомих небезпечних наслідків, пов’язаних з ним, а саме, незапланованої вагітності, венеричних та інших захворювань додався ще й СНІД. Ця хвороба опинилася на дуже благодійному грунті. Сексуальна революція, що охопила світ 60-ті роки нинішнього століття, створила найліпші умови для безперешкодного поширення цієї інфекції. Але досить швидко на потивагу СНІД західне суспільство винайшло протидію котра значною мірою зменшує негативні наслідки сексуальної революції. Йдеться про так звану >. Вона характеризується толерантним ставленням дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків, не дає їм однозначно негативні оцінки і не забороняє їх. На відміну від застарілих моралізаторських оцінок цього явища висунута концепція залишає людині право вибору, але попереджає про можливі негативні наслідки безпечного ставлення до сексуальних стосунків однак треба зазначити, що найліпшим методом профілактики СНІД є пропоганда статевих стосунків, суворо обмежених рамками шлюбу, а також високого рівня моральності, у формуванні якої не останню роль повинні відіграти релігійні та духовно-філософські цінності.
Концепція приваблює своєю терпимістю до різних аспектів статевого життя та існуючими реаліями.
Нині передбачає таке :
- об’єктивно інформувати людей про сучасне статеве життя ;
- знайомити різні верстви населення з особливостями статевої поведінки ;
- навчити правильно користуватися презервативами;
- знайомити з альтернативними формами статевих стосунків, які допоможуть на певний час і в окремих ситуаціях уникнути зараження та урізноманітнити статеве життя.
Важливу роль відводять статевому вихованню молоді, але нині воно, на жаль, ще позбавлене конкретності та ясності, не вирішує актуальних питань і зводиться до фізіологічних спрощених пояснень (будова яйцеклітин і сперматозоїда тощо) або до штампованих педагогічних наставлень.
Ключовим моментом є пропаганда використання презервативів. Умову цього наведено вище. Але багато що залежить і від правильної техніки застосування презервативів. Слід запам’ятати декілька правил, які допоможуть при використанні цього засобу запобігання СНІД.
Зберігайте презервативи на відстані від джерел тепла, світла та вологи. Виймайте презерватив з упаковки обережно, щоб не пошкодити кільце чи резервуар надягати презерватив треба після того як статевий член стане твердим, але до того як він увійде в будь- який контакт зі статевими органами партнера.
Перед надяганням презерватива треба видалити з його резервуару, що міститься на кінці, повітря; для цього презерватив беруть у ліву руку і двома пальцями правої руки затискають резервуар, щоб залишилося місце, куди вільно зіллється сперма під час оргазму.
Пальці правої руки тримають стиснутими до тих пір, доки презерватив треба після сім’явипорскування, але до того як статевий член стане м’яким , тобто,доки презерватив міцно його охоплює.
Слідкуйте, щоб з презерватива не вилилася сперма!
Ніколи не використовуйте презерватив удруге!
Використаний презерватив загорніть у серветку і викиньте в сміття, але ні в якому разі не в унітаз.
Під час статевого акту намагайтеся проконтролювати положення на цілість презерватива, не дайте йому зісковзнути зі статевого члена.
Декілька зауважень етичного плану щодо використування презервативами. Користуючись презервативами, ні в якому разі не слід демонструвати недовіру своєму партнерові. Щоразу слід підкреслювати: це є засіб збереження здоров’я обох партнерів, і тільки для цього ви його і використовуєте.
Прагнення зробити секс безпечпечним має стати звичкою. Не треба відмовлятися від презерватива тільки тому, щоб доставити максимум насолоди партнерові чи собі.
Можливо, користування презервативами змінить якимось чином ваші сексуальні відчуття. Частково це справді так. Але головне те, що користування презервативами позбавить вас і вашого партнера страху заразитися збудником СНІД або іншою хворобою, що передається статевим шляхом. Це дасть змогу віддатися сексуальній насолоді та відчуттям. До презервативів дуже швидко звикають, а користування ними може стати одним із елементів сумісної сексуальної гри партнерів.
Добрий секс – не гонка. Завжди треба знайти час, щоб надягти презерватив. Спробуйте поглянути на це, як на невідємну частину статевого акту і, взагалі, все це можна перевести на жарт. Маючи достатню практику, процес надягання презерватива може стати звичним і не завдавати якихось незручностей. Тому треба старатися це робити (холодну) голову, до того як вас кине в обійми один до одного і розум змовкне перед потягом.
СНІД примушує відійти від подвійного стандарту: якщо жінка приносить із собою презерватив,- вона повія, але якщо вона приходить без нього,- вона безглузда. Нині вважається звичайним, коли жінка має з собою презерватив.
Варто нагадати, що користуватися презервативом доцільно і під час орального сексу. Потраплення еякуляту, сперми, піхвових виділень жінки на губи, слизові оболонки ротової порожнини, особливо за наявності на них тріщин, ранок, порізів, може бути небезпечним, якщо один з партнерів інфікований ВІЛ.
Безперечно, особливим новим елементом (безпечного сексу) є використання альтернативних форм статевих стосунків:екстравагінальний статевий акт, петтінг (досягнення сексуальної насолоди за допомогою комплексу інтенсивних ласк), а при відсутності постійного і надійного партнера ліпше всього використовувати методи сексуального самозадоволення.
Екстравагінальний статевий акт- задоволення сексуального відчуття за допомогою статевого члена без участі вагіни жінки.Сюди належить: оральний статевий акт (мінет), шийний(між боковою поверхнею шиї і надпліччям), підпахвовий, статевий акт між грудьми, між долонями ( вагіна створюється руками жінки ), між стегнами тощо.
Сексуальне самозадоволення досягається шляхом онанізму та мастурбації. Мастурбація - статеве самозадоволення шляхом подразнення статевих органів руками. Онанізм – ширше поняття ніж маструбація. До нього належить і так званий психологічний онанізм-досягнення сексуальної насолоди за допомогою еротичного фантазування, а також розглядання відповідних картинок, фільмів тощо. Згідно із сучасними точками зору, онанізм не веде до шкідливих наслідків і розглядається як один з альтернативних видів статевого життя.
Опитування багатьох жінок, які користувалися перерахованими вище альтернативними методами сексуального життя, та які позитивно ставляться до них, показують, що фізіологічні зміни практично однакові і настають приблизно в ті самі терміни. Кінцеві наслідки співпадають. Емоційне піднесення, інтенсивність переживання насолоди суттєво не відрізняються від таких, що спостерігаються при звичайному статевому акті.
Використовуйте у своєму житті (безпечний секс)!
Раніше зазначалося , що поряд із сексом до поширення СНІД має пряме відношення і наркоманія, особливо вживання наркотиків задопомогою ін’екцій. Із появою СНІД вживання наркотиків набагато посилило негативні наслідки, які і без того жахливі. Вживання наркотичних речовин призводить до смерті тисяч людей! СНІД подвоює цей рахунок!
Дуже небезпечним є сумісне використання голок та шприців для введення наркотику.Залищки крові у використаних голках та шприцах можуть містити ВІЛ, який передається від однієї особи до іншої. Це дуже поширений шлях інфікування СНІД в Італії, Іспанії, США, Франції, Польщі та інших країнах. Недарма наркомани посідають другке місце після гомосексуалістів серед усіх хворих на СНІД.
Що треба робити , щоб захистити себе та інших від зараження ВІЛ, якщо ви вживаєте наркотики в ін’єкціях?
Перше і головне: зупиніться, припиніть вживати наркотики. Цим ви вбиваєте себе і загрожуєте життю оточуючих.
Необхідно пам’ятати, що можуть бути небезпечними і такі процедури, як нанесення татуїровки, проколи вух, іглорефлексотерапія. Це ж стосується і косметологічного обладнання. У разі недбалого ставлення осіб, які працюють з ним , воно може спричинити інфікування ВІЛ.
