Абетка здоров’я

Здорова людина – щаслива людина

"У чому полягає щастя?" — здавна цікавить нас питання. Одні вважають, що гроші — основа безжурного життя, інші — що кар'єра забезпечить безпроблемне існування... Що ж насправді є запорукою щасливої долі?

   Кожного дня ми прокидаємося, ідемо до школи, виконуємо свої обов'язки. Ми маємо сили, енергію і завзяття працювати, вчитися. Вдихаємо повітря на повні груди, бадьорою ходою крокуємо куди-небудь, а наш квітучий вигляд радує батьків і друзів. І все це завдяки міцному здоров'ю, за яке ми повинні бути вдячними природі та батькам. Проте якщо не дбати про нього, то щастя бути енергійним і добре виглядати триватиме недовго.

    "Бережи здоров'я змолоду", — завжди говорили нам старші. Відчуваємо правду цих слів, адже основи довголіття закладаються ще з юних років. Недарма у лікарнях висять плакати із закликами дотримуватися гігієни, берегти себе від захворювань та нещасних випадків. Телебачення пропонує програми, де фахівці радять, як підтримати свій організм у боротьбі з хворобами, а вчителі проводять бесіди щодо профілактики різних захворювань.

    Якщо утратили здоров'я в юності, у літньому віці зазнаєте великих мук. Сильний біль, депресія через неможливість повноцінного життя — ось результат легковажності. А хіба людина з такими симптомами може почуватися справді щасливою?

    Гроші, популярність, опіка рідних не можуть замінити радості від повноти життя, зумовленої прекрасним самопочуттям.

    Не можу не згадати ще деяких проблем, пов'язаних зі здоров'ям молоді. Паління, алкоголізм, наркоманія — від цих згубних звичок нас застерігають із дитинства. "Один раз спробую — це нестрашно!" — переконує себе підліток, і це може стати початком кінця, бо від психологічної залежності до фізичної — один крок. А далі прірва... Невже краще розпалювати цигарку, ховаючись за рогом, ніж поїхати в ліс дихати свіжим повітрям, піти у спортзал, зайнятися гімнастикою, пограти у дворі в баскетбол? Від здоров'я молоді, нашого здоров'я, залежить і здоров'я майбутніх поколінь. Якщо ввійдемо в доросле життя немічними і кволими, годі сподіватися, що нація буде морально та фізично сильною. Варто сказати, що держава приділяє багато уваги питанням здоров'я. Сьогодні працює безліч спортивних комплексів і секцій, тому тільки обери той вид спорту, який тобі більше подобається. До того ж проводяться акції з профілактики різних захворювань. Медицина не стоїть на місці, даруючи багатьом людям довге та повноцінне життя.

     Я обираю здоровий спосіб життя! Хочу відчувати бадьорість, енергійно рухатися, робити все, що треба для підтримки організму. Сподіваюсь, що буду прикладом для друзів і знайомих, які слідкують за собою, позбавляються шкідливих звичок. Пам'ятаймо: щасливою є тільки та людина, яка має міцне здоров'я.

Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах

ПРАВИЛА   надання першої (долікарської) допомоги

     Під час проведення занять з фізичної культури і спорту на уроках у спортивних залах, на відкритих майданчиках, у спортивних секціях, під час змагань та інших фізкультурно-оздоровчих заходів внаслідок необережного поводження з спортивними приладами, при рухливих іграх можливі травми, пошкодження. У всіх випадках травм або пошкоджень необхід­но звернутися до медичної сестри школи.. Надання першої (долікарської) допомоги потерпілому дозволить полегшити стан і зменшити термін після травмового періоду реабілітації.

    Удари, розтяги

        Внаслідок удару об твердий предмет або падіння можуть пошкодитись м'які тканини, розтягнутися зв'язки. Це проявляється у вигляді припухлості, синця в місці удару.

     Щоб надати першу допомогу, треба створити спокій пошкодженій ділянці й покласти на неї 3-4 рази холод (щоразу на 1 годину з інтервалами 15—20 хв).

     У разі удару носа, що супроводжується кровотечею, не дозволяється сякатися. Голову слід нахилити вперед, затиснувши крила носа пальцями на 10—15 хв.

      За умови удару голови треба забезпечити спокій. Під час транспортування постраждалого слід покласти на спину, підклавши під голову подушку або м'яку тканину. Не можна дозволяти учневі з такою травмою самостійно йти в лікарню.

    Переломи, вивихи

       Основними ознаками перелому є різкий біль, що посилюється при спробі рухатися, припухлість, що поступово збільшується у місці пошкодження, деформація. Діагноз перелому може встановити тільки лікар.

     У разі вивиху відбувається зміщення з'єднаних кісток.

      Якщо є підозра на вивих, перелом, підвивих, розтягнення зв'язок, не можна пробувати вправляти, тягти за пошкоджене місце. Необхідно створити максимальний спокій, нерухомість пошкодженої частини тіла за допомогою транспортної шини — твердого матеріалу, обгорнутого в м'яку тканину. Шину треба прибинтувати так, щоб вона захоплювала суглоби нижче і вище від місця пошкодження. У разі перелому кісток гомілки укладають дві шини із зовнішнього і внутрішнього боків ноги від стопи до верхньої третини стегна.

    У разі перелому стегна одну шину розміщують уздовж зовнішнього боку від пахвової западини пошкодженого боку до стопи, а другу — уздовж внутрішнього боку від паху до стопи. Шини туго прибинтовують до ноги бинтами або рушниками в 3—4 місцях. Стопу фіксують тугою пов'язкою.

      У разі перелому руки, ключиці або вивиху кісток у плечовому або ліктьовому суглобі руку притискують до тулуба, закріплюють пов'язкою.

Грип можливо попередити, якщо зробити щеплення проти хвороби  

Профілактика грипу.

Відомо, що ефективне лікування грипу дуже важке, матеріально затратне, тому медичні працівники завжди надають велике значення питанням профілак-тики хвороби. Дійсно, попередити захворювання легше, ніж лікувати.

Існує два принципово різних направлення з попередження грипу серед населен-ня:

- неспецифічна профілактика (підвищення загального імунного стану орга-нізму та попередження проникнення збудника хвороби в організм люди-ни);

- специфічна профілактика – вакцинація населення проти грипу, котра вик-ликає формування в організмі імунітету до конкретних збудників хвороби.

Основний захід профілактики грипу, це проведення вакцинопрофілактики з використанням вакцин.

Що ще потрібно знати про вакцинацію проти грипу?

1.Тільки вакцина надійно захищає людину від грипу, інші методи профілактики малоефективні.

2.Вакцинація проти грипу проводиться один раз в передепідемічний період (пе-реважно жовтень – листопад, а можливо також грудень - січень).

3.Вакцинація проти грипу повинна проводитися щорічно, так як кожен рік змі-нюється структура вірусів і відповідно, виготовляється нова вакцина.

4.В теперішній час використовуються сучасні вакцини проти грипу, котрі захи-щають від трьох штамів вірусу грипу затверджених Всесвітньою Організацією Охорони Здоров`я на поточний сезон ( малоефективні та високореактогенні вак-цини, котрі використовувалися раніше , в теперішній час в Україні не застосо-вуються ).

5.Протипокази до вакцинації проти грипу мінімальні: алергія на яєчний білок або на інші компоненти вакцини, вагітність. У випадку гострого захворювання з підвищенням температури тіла, вакцинацію слід відкласти до одужання.

6.Вакцинація проти грипу проводиться з 6 місяців, вікові обмеження для літніх людей відсутні.

7.В Україні вакцина проти грипу не виготовляється, реалізуються вакцини виго-товлені в державах Європи.

8.Показники ефективності і безпеки вакцин великі:

- викликає імунну відповідь у 100% випадків;

- у здорових дорослих людей забезпечує захисний імунітет на 95% випад-ків;

- у дітей в 94% випадків захищає від грипу і його ускладнень (набряку се-реднього вуха, бронхіту, пневмонії);

- у літніх людей – у 80% випадків запобігає летальний кінець і зниження частоти госпіталізації з приводу ускладнень грипу на 75%;

- безпека – на побічні реакції на вакцинацію (дані по Україні) ніхто із вак-

цинованих в медичні заклади із скаргами , як правило , не звертається;

- по даним активного опитування (анкетування) у щеплених проти грипу :

а) загальні реакції бувають у 0,4-1,5% випадків (недуг, короткочасне підви-щення температури тіла);

б) місцеві реакції – у 3,3 – 5,9% випадків (покрасніння, припухлість, болісні відчуття на місці введення вакцини );

в) окремі реакції після щеплення проходять самостійно на протязі 1-2 днів.

АБЕТКА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ДИТИНИ

Знову вимкнули світло...

Вечір... Ти сидиш в кімнаті і дивишся телевізор. Раптом — блись! Вимкнули світло: щось негаразд в електромережі твого міста чи села. Образливо — якраз на найцікавішому місці! Але нічого не вдієш. Прослідкуй, щоб ця неприємна ситуація не переросла в небезпечну. Декілька хвилин посидь на місці, доки очі не звикнуть до темряви. Якщо ти ще не вмієш добре орієнтуватися без світла — візьми кишеньковий ліхтарик. Він повинен завжди знаходитись в одному й тому ж місці. Коли під рукою ліхтарика нема, повільно рухайся вперед, навпомацки знаходячи собі дорогу. Найперше: вимкни з розеток всі електроприлади, котрі працювали, коли було світло. Газовою плитою в темряві теж не варто користуватися, особливо якщо вдома нема дорослих. Вимкни і її. Перевір, чи закриті крани з холодною та гарячою водою.

Чи обов'язково сидіти в темряві?

Дійсно, сидіти в неосвітленій оселі — приємного мало. Хочеться, щоб в кімнаті було хоча б якесь світло. Згадав? У мами є гасова лампа та свічки. Є й сірники. Ці речі називаються відкритим вогнем. Як же навчитись користуватися відкритим вогнем, не допускаючи при цьому пожежі?

Запам'ятай!

• При користуванні свічкою треба мати для неї металеві підсвічники.

• Не можна ходить з свічкою по кімнаті.

• Гасова лампа не повинна стояти поряд з їжею, ліками, ватою, книгами, паперами, легкозаймистими речовинами (лаками, спиртом, розчинниками).

• Не можна залишати гасову лампу без нагляду.

• Сірники потрібні для того, щоб запалити свічку чи лампу. Гратись ними категорично заборонено!

• Засвітивши свічку чи гасову лампу, ретельно погаси сірника. Перевір, щоб він не димів.

• Якщо сірники погано запалюються, не кидай їх під ноги чи на стіл. Від тліючого маленького сірника може розгулятися величезна пожежа.

• Найкраще гасити сірника водою.

Якщо темно лише в твоїй оселі

Коли в твоїй домівці запанувала темрява, не зашкодить поглянути у вікно: чи й у інших будинках темно? Якщо скрізь відключенням електромережі керують спеціалісти, тобі турбуватись нічого. Коли ж світла немає лише в твоїй оселі, клич дорослих: батьків, сусідів, знайомих. вдома

Світло може зникнути при: — загоранні електропроводки; — короткому замиканні; — пошкодженні електроприладів. Всі ці несправності можуть виникнути і без зникнення світла. Тоді тобі загрожує ураження струмом.

Як уникнути ураження електричним струмом:

— Уважно поглянь навколо: чи ніде не димить, чи не чути неприємного запаху, що виникає при горінні, тлінні, плавленні.

— Якщо з якогось електроприладу чується тріскотіння, йде дим чи пробиваються язики полум'я — не поспішай смикати за шнур, що включений в розетку. Тебе може вдарити струмом! Клич дорослих.

— Треба відключити струм в усьому приміщенні. Коли рубильника не дістатись, дорослий повинен витягти шнур палаючого електроприладу з розетки за допомогою сухої палиці, гумової рукавиці тощо.

— Відключивши струм, палаючий електроприлад накривають мокрою цупкою тканиною, яка не пропускає повітря. Для гасіння вогню можна використати пісок.

— Ні в якому разі не лий воду, якщо електричний струм не вимкнуто! Вода — добрий провідник електрики. Ти можеш постраждати!

Обережно, ожеледиця!

Зима, звичайно, чудова пора року, проте насолоджуватися її красотами іноді заважають дороги та тротуари, що перетворюються у морозну погоду у суцільну ковзанку. Тому варто поговорити про те, як вести себе під час ожеледиці, щоб не потрапити до травмпункту.

Щоб не впасти на слизьких зимових вулицях та тротуарах треба подбати:

Перш за все, змайструйте на підошви та каблуки вашого взуття "льодоступи".

 прикріпіть на каблук перед виходом шматок поролону (за розмірами каблука) або лейкопластиру;

наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть піском (на день-два вистачає);

натріть наждаковим папером підошву перед виходом, а краще прикріпіть його на підошву (але від води піщини наждакового паперу рано або пізно обсипаються);

намажте на підошву клей типу "Момент" та поставте взуття на пісок, після цього сміливо виходьте на вулицю.

Пам'ятайте, що кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без великих каблуків.

Дві третини травм люди старші 60 років одержують при падінні. Тому людям похилого віку краще в «слизькі” дні взагалі не виходити з будинку. Проте, якщо потреба змусила, не соромтеся взяти палицю з гумовим накінечником або з шипом. Прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводу небезпечні для здоров`я.

Щоб зменшити ризик травм в ожеледицю дотримуйтесь таких порад:

Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, ступайте на всю підошву.

Руки повинні бути не зайняті торбами.

При порушенні рівноваги швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

Падайте в ожеледицю з мінімальним збитком для свого здоров’я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м’язи, а доторкнувшись до землі, обов`язково перекотіться - удар, спрямований на вас, розтягнеться і втратить свою силу при обертанні.

Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.

Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони вкриті льодом. Окрім того, вони можуть бути погано закріплені, що додає травмувань.

Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких шляхах особливо.

Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та в ожеледицю. Пам`ятайте, що в ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях машини, і падіння перед автомобілем, який рухається, призводить, як мінімум до каліцтв, а, можливо, й до загибелі.

Прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводу — небезпечні для здоров'я.

Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі та неспритні. Зачекайте, поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.

Дуже небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані.У стані сп’яніння травми частіше за все важкі, всупереч переконанню, що п`яний падає завжди вдало. Напідпитку люди не такі чутливі до болю і при наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що завдає згодом додаткових проблем та неприємностей.

 Якщо ви впали і через деякий час відчули біль у голові, нудоту, біль у суглобах, якщо утворилися пухлини, терміново зверніться до травмпункту, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.

Взимку дуже велику небезпеку являють собою бурульки.

Статистика свідчить, що найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу: в таку погоду різко зростає кількість травм, отриманих під час падіння крижаних брил. Тому по можливості тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару.

Шановні громадяни! Подбайте про свою небезпеку, виходячи з дому у “слизькі” дні! Виконання цих простих рекомендацій допоможе вам уникнути травм та ушкоджень під час ожеледиці.

Правила поведінки на льоду

До масового відпочинку населення взимку відноситься катання на ковзанах і лижах та підльодний вилов риби. З метою захисту свого життя та здоров’я необхідно знати та виконувати наступні заходи:

1. На водоймах безпечним вважається лід (при температурі повітря нижче 0):

- для одного пішохода – товщиною не менше 5-7 см;

- для групи людей – товщиною не менше 15 см;

- для масового катання на ковзанах - товщиною не менше 25см.

2. При пересуванні по льоду треба бути обережним, уважно стежити за його поверхнею, обходити небезпечні і підозрілі місця (вмерзлі в лід кущі, траву та інше). Дуже небезпечно виходити на лід у нічний час.

3. Під час групового переходу льодом необхідно рухатись на відстані 5-6 м один від одного й уважно стежити за тим, хто іде попереду.

4. Переходити водойми на лижах дозволяється тільки після перевірки міцності льоду. З метою забезпечення безпеки при пересуванні на лижах льодом необхідно відстебнути кріплення лиж, зняти петлі лижних палок з кистей рук, наплічник тримати на одному плечі.

5. Кататися на ковзанах дозволяється тільки на спеціально обладнаних катках.

6. Суворо забороняється самостійно виходити на лід або кататися на льоду дітям без нагляду дорослих.

7. Під час підльодного вилову риби не рекомендується на невеликому майданчику пробивати багато лунок, стрибати і бігати по льоду, скупчуватись у групи. Рибалки повинні пробивати ополонки одну від одної на відстані 5-6 м.

8. Кожен рибалка повинен мати з собою рятувальний жилет або рятувальний лінь довжиною 15-20 м з петлею на одному кінці і вантажем вагою 400-500 г на другому.

Надання першої допомоги

При наданні допомоги людині, яка провалилась під лід, не можна рухатися до неї в повний зріст. До потерпілого слід наближатися лежачи, розкинув руки і ноги. Для надання допомоги можна використовувати підручні дошки, драбини, жердини та інше. Лежачи на одному з таких предметів повільно просуватися до потерпілого на відстань, що дозволяє подати йому мотузку, пояс чи багор. Потім відповзти назад і поступово витягувати на лід потерпілого.

 Якщо для надання допомоги немає підручних приладів, тоді 2-3 особи лягають на лід ланцюжком, наближаються до потерпілого, тримаючи один одного за ноги, а перший з них подає потерпілому ремінь, одяг, тощо. Медична допомога людині яка провалилася під лід і врятована повинна бути орієнтована на зігрівання.

Початок зими був теплим, і всі ми трохи розслабилися. Здавалося, що холоди вже так і не настануть. Але природа все-таки піднесла свої сюрпризи. Попереду ще майже півтора місяця самої холодної пори року. Важливо вміти розпізнавати ознаки переохолодження та обмороження, бути проінформованими про заходи профілактики та першої допомоги потерпілим.

Полярники радять одягатися так: шар одягу, який ближче до тіла, повинен бути з бавовни, тому що бавовна добре вбирає вологу, другий шар - вовняний (вовна добре утримує тепло, вбирає вологу, зігріває); третій шар - вітрозахисний, вологостійкий (він не дає проникати холодному повітрю під одяг і затримує тепло). Носіть вільний одяг - це сприяє нормальній циркуляції крові.

 Особливу роль відіграє натуральне хутро. Якщо ворс прилягає безпосередньо до тіла, то виникає електростатичний заряд, який надає не тільки зігріваючий, але і лікувальний ефект. Якщо людина страждає якимись захворюваннями, то смужки хутра нашивають усередині білизни на рівні грудей, шийно-грудного або поперекового відділу хребта. Такі аплікації слугують своєрідною профілактикою захворювань, особливо в холодну сиру погоду. Деякі народи Півночі взагалі носять одяг з натурального хутра ворсом усередину на оголене тіло. Це повністю виключає переохолодження й дає можливість перебувати на морозі протягом тривалого часу. Бажано, щоб у верхньому одязі був об'ємний комір, який додатково захистить шию й нижню частину обличчя від замерзання. Пам'ятайте також, що одяг має бути досить легким, щоб при русі не витрачати зайву енергію.

 Не забувайте про ноги і пам'ятайте, що тісне взуття, відсутність устілки, сирі шкарпетки є передумовою обмороження.

 Подивіться, у якому взутті ви ходите. Обведіть вашу ступню на папері, а потім візьміть взуття і теж обведіть по підошві. Тепер порівняйте - який результат? Ви самі побачите, як почуває себе нога в тому «будиночку», який їй надали. Вузьке взуття не годиться для морозів! У чоботи потрібно покласти теплі устілки, надягти вовняні шкарпетки - вони вбирають вологу, залишаючи ноги сухими.

 Не виходьте на мороз без рукавиць, шапки й шарфа. Кращий варіант - рукавиці з вологостійкої тканини з хутром всередині. Рукавички з натуральних матеріалів хоч і зручні, але від морозу не рятують. Щоки і підборіддя можна захистити шарфом. У вітряну холодну погоду перед виходом на вулицю відкриті ділянки тіла змажте спеціальним кремом. Ні в якому разі не використовуйте крем-гідратант!

 Користуйтеся допомогою друзів - спостерігайте одне за одним, особливо за вухами, носом і щоками, за будь-якими помітними змінами в кольорі.

 Негативно впливає на загальний стан тривала нерухома поза - це сприяє спазму і здавленню великих судин ніг, накопиченню в них шкідливих продуктів обміну речовин (синдром накладеного джгута). При зміні пози, особливо різкому випрямленні ніг, токсичні речовини швидко і у великій кількості надходять в кров і можуть викликати інтоксикацію організму, запаморочення, головний біль, підвищення температури тіла, а іноді і порушення з боку серцево-судинної та інших систем.

 Ховайтеся від вітру - імовірність обмороження значно вище. Не паліть на морозі - паління зменшує периферійну циркуляцію крові і таким чином робить кінцівки уразливими. Не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих та срібних) прикрас. Метал остигає набагато швидше тіла, внаслідок чого можливе "прилипання" до шкіри з больовими відчуттями і обмороженням. Взагалі намагайтеся уникати контакту голої шкіри з металом.

 Не вгамовуйте спрагу холодною водою, снігом або льодом.

 Будь-які низькі температури чинять негативний вплив на організм. Чим нижче температура навколишнього середовища, тим складніше організму підтримувати в нормі усі фізіологічні функції. Треба пам'ятати, що при вітряній і вологій погоді повітря додатково "остигає" на кілька градусів. Це означає, що якщо температура зовні -10 градусів, але синоптики підкреслюють, що на вулиці сильний вітер і висока вологість, то по впливу на організм вона може відповідати мінус 13-18 градусів.

 Намагаючись зберегти тепло усередині тіла, організм зменшує його віддачу назовні й робить це за рахунок зменшення кровопостачання рук, ніг і поверхневих (шкіра) частин тіла, тобто, за рахунок спазму кровоносних судин. Тому на морозі шкіра в якийсь момент стає білою. У таких тканинах порушуються обмінні процеси, накопичується венозна кров, насичена токсинами, при цьому може з'являтися і синюшне забарвлення шкіри. Але спазм поверхневих судин не може бути ізольованим, обов'язково буде спазм більш глибоких судин, хоча і в меншій мірі. Це може викликати головний біль, підйом артеріального тиску, напади стенокардії та бронхіальної астми та інші негативні реакції, особливо у людей з серцево-судинними та бронхо-легеневими захворюваннями.

Ознаки обмороження і загального переохолодження:

 - шкіра блідо-синюшна;

 - температурна, тактильна і больова чутливість відсутні або різко понижені;

 - при відігріванні з'являються сильні болі, почервоніння і набряк м'яких тканин;

 - при більш глибокому пошкодженні через 12-24 ч. можлива поява пухирів з кров'яним вмістом;

 - при загальному переохолодженні людина млява, байдужа, її шкіра бліда, холодна, пульс частий, артеріальний тиск понижений, температура тіла нижче 36 ° С.

Що робити:

 Перш за все, необхідно зігріти потерпілого в теплому приміщенні, укутати в теплу ковдру (при загальному переохолодженні) або (при відмороженні) накласти на уражену частину тіла ватно-марлеву пов'язку (7 шарів) для запобігання передчасного зігрівання поверхневих тканин. Зігрівання ураженої частини тіла повинне бути поступовим, повільним. Застосування термоізолюючої пов'язки дозволяє у декілька разів уповільнити зовнішнє зігрівання ураженої ділянки при забезпеченні загального зігрівання організму.

 Якщо людина при свідомості, дати тепле пиття (солодкий чай). Викликати "швидку допомогу". Крім загального переохолодження та замерзання організму може розвинутися обмороження окремих ділянок тіла.

Обмороження. Що робити: Якщо відморожено руку або ногу, її можна зігріти у ванні, поступово підвищуючи температуру води з 20 до 40 ° С і протягом 40 хвилин ніжно (!) масажувати кінцівку. На внутрішню поверхню стегна або плеча можна додатково покласти теплу грілку. Пошкоджену частину витерти, попередньо обробивши шкіру 70% спиртом (або горілкою), забинтувати стерильною сухою пов'язкою з ватою, між пальцями прокласти вату або марлю. Пухирі не розкривати. Звернутися до лікаря.

 Вухо, ніс або щоку рясно змазують вазеліном і накладають суху зігріваючу пов'язку з ватою. Неприпустимо (!) розтирати відморожені ділянки тіла руками, тканинами, спиртом і вже тим більше снігом!

 Обережно: грип!

Грип — гостре інфекційне вірусне захворювання дихальних шляхів. Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Періодично розповсюджується у вигляді епідемій та пандемій (захворюваність грипом переважає взимку)

Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги. Найчастішим ускладненням грипу стає пневмонія, яка іноді може лише за 4–5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.

Характерна виражена сезонність грипу — зима, початок весни.

Джерелом інфекції є тільки хвора людина (з останніх годин інкубаційного періоду по 4–5?й день хвороби). Механізм передачі інфекції — повітряно-крапельний. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих впродовж усього періоду прояву симптомів, що в середньому складає 7 діб.

При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома, щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них. Такими симптомами є:

• підвищена температура тіла;

• біль у горлі (фарингіт);

• кашель;

• нежить;

• біль у м'язах.

Маючи будь-який з цих симптомів, не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря, його слід викликати додому.

Якщо стан хворого тяжкий або погіршується, не варто зволікати із госпіталізацією, оскільки тепер під загрозою перебуває його життя. Необхідно викликати швидку медичну допомогу, якщо виявлені будь-які з цих симптомів:

• сильна блідість або посиніння обличчя;

• ускладнене дихання;

• висока температура тіла, що довго не знижується;

• багаторазове блювання та випорожнення;

• порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;

• болі у грудній клітці;

• домішки крові у мокротинні;

• падіння артеріального тиску.

Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів небезпечно. Затримка із госпіталізацією може призвести до смерті хворого.

Традиційним та найефективнішим способом попередження захворювання грипом є вакцинація.

Поряд з цим, ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

• повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді (перш за все, свіжі фрукти і овочі);

• загартовування та часте провітрювання приміщень;

• достатня кількість сну, регулярне чергування праці та відпочинку, щоденне вологе прибирання;

• вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

• часто мити руки з милом;

• носити маску в осередку інфекції або при перших проявах застуди чи ГРВІ;

• прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чханні).

Мікроспорія - грибкове захворювання, при якому уражаються шкіра і волосся, а в окремих випадках і нігтьові платівки. Назва цього грибкового захворювання походить від імені його збудника - гриба роду Мікроспорум. Захворювання відомо також як "стригучий лишай", що обумовлено особливостями його прояви.

Етіологія

Мікроспорія є найпоширенішою грибкової інфекцією, не рахуючи грибка стоп. Захворювання зустрічається повсюдно. Мікроспорія має високу заразне, частіше страждають діти. Дорослі ж хворіють рідко - переважно молоді жінки. Рідкість захворювання мікроспорія дорослих, особливо з ураженням волосистої частини голови, і зазвичай наступає самостійне одужання при початку підліткового періоду пояснюється наявністю в волоссі дорослих людей органічних кислот, що уповільнюють зростання гриба.

Основне джерело захворювання - кішки (зазвичай кошенята), рідше собаки. Мікроспорія Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворою твариною або предметами, інфікованими шерстю або лусочками. Потрапивши в грунт з ураженим волосом або лусочкою, гриб зберігає життєздатність тільки протягом 1-3 місяців. Таким чином, грунт є лише фактором передачі інфекції і не є її природним джерелом.

Епідеміологія

Потрапивши на шкіру, гриб впроваджується в неї і починає розмножуватися. При розташуванні поблизу волосяних цибулин спори гриба проростають, приводячи до поразки волосся. Досить швидко поширюючись по поверхні волосини, гриб руйнує кутикулу, між лусочками якій скупчуються суперечки. Таким чином, гриб оточує волосся, формуючи чохол, і щільно заповнює цибулину.

Клініка

Прояви мікроспорії у тварин характеризуються ділянками облисіння на морді, зовнішніх поверхнях вушних раковин, а також на передніх, рідше задніх, лапах. Часто зовні здорові кішки можуть бути носіями гриба.

Сезонні коливання захворюваності пов'язані з приплоду у кішок, а також більш частим контактом дітей з тваринами в літній період. Підйом захворюваності мікроспорія розпочинається в кінці літа, пік припадає на жовтень-листопад, зниження до мінімуму настає в березні-квітні.

Інкубаційний період при зоонозних мікроспорії становить 5-7 днів. Характер проявів мікроспорії обумовлений розташуванням осередків ураження і глибиною проникнення збудника. Виділяють мікроспорія гладкої шкіри та мікроспорія волосистої частини голови.

Мікроспорія гладкої шкіри

У місці проникнення гриба з'являється набряклість, що піднімається червона пляма з чіткими межами. Поступово пляма збільшується в діаметрі. По краю формується безперервний підноситься валик, представлений дрібними вузликами, бульбашками і корочками. У центральній частині плями відбувається вирішення запалення, внаслідок чого вона набуває блідо-рожеве забарвлення, з висівкоподібному лущенням на поверхні. Таким чином, вогнище має вигляд кільця. Кількість вогнищ при мікроспорії гладкої шкіри, як правило, невелика (1-3). Їх діаметр коливається від 0,5 до 3 см. Найбільш часто вогнища розташовуються на шкірі обличчя, шиї, передпліччя і плечей. Суб'єктивних відчуттів немає або турбує помірний свербіж.

У новонароджених і дітей раннього віку, а також у молодих жінок нерідко відзначаються виражені запальні явища і мінімальне лущення.

В осіб, схильних до алергічних реакцій (зокрема, у хворих атопічним дерматитом), грибок нерідко маскується проявами основного процесу і не завжди вчасно діагностується. Застосування ж місцевих гормональних препаратів лише посилює поширення грибкової інфекції.

До рідкого різновиду мікроспорії слід віднести ураження шкіри долонь, підошов і нігтьових платівок. Для ураження нігтів характерно ізольоване ураження нігтя, звичайно, його зовнішнього краю. Спочатку формується тьмяне пляма, яка купує з часом білу забарвлення. Ніготь в області побіління стає більш м'яким і крихким, а згодом може зруйнуватися.

Мікроспорія волосистої частини голови

Поразка волосистої частини голови мікроспорія зустрічається переважно у дітей 5-12 років. Прийнято вважати, що є рідкістю цієї форми у дорослих пояснюється наявністю в них у волоссі органічних кислот, що уповільнюють зростання гриба. Цей факт побічно підтверджує самостійне одужання дітей в період статевого дозрівання, коли відбувається зміна складу шкірного сала. Цікаво, що мікроспорія волосистої частини голови практично не зустрічається у дітей з рудим волоссям.

Вогнища мікроспорії волосистої частини голови розташовуються головним чином на верхівці, у тім'яної та скроневої областях. Зазвичай присутні 1-2 великих вогнища величиною від 2 до 5 см, з округлими або овальними обрисами і чіткими межами. По краю великих вогнищ можуть бути відсіви - дрібні вогнища діаметром 0,5-1,5 см. На початку захворювання на місці зараження утворюється ділянка лущення. У перші дні гриб розташовується тільки в гирлі волосяний цибулини. При найближчому розгляді можна помітити білувату кільцеподібні лусочку, навколишнє волосся на зразок манжетки. На 6-7-й день мікроспорія поширюється на самі волосся, які стають крихкими, обламуються над рівнем навколишньої шкіри на 4-6 мм і виглядають як би підстриженими (звідси назва "стригучий лишай"). Решта пеньки виглядають тьмяним, покриті чохлик сірувато-білого кольору, що представляє собою спори гриба. Якщо пеньки "погладити", вони відхиляються в одному напрямі і на відміну від здорових волосся не відновлюють своє початкове положення. Шкіра у вогнищі ураження, як правило, злегка почервоніла, набрякла, її поверхня покрита сірувато-білими дрібними лусочками.

При нагноительной формі мікроспорії на тлі значного запалення, формуються м'які вузли синюшно-червоного кольору, поверхня яких покрита гнійнички. При натисканні крізь отвори виділяється гній. Формуванню нагноительной форми мікроспорії сприяють нераціональна (зазвичай місцева) терапія, наявність серйозних супутніх захворювань, пізнє звернення до лікаря.

Діагностика

Діагностика здійснюється лікарем-дерматологом.

Профілактика

Профілактика мікроспорії полягає у своєчасному виявленні, ізоляції та лікуванні хворих мікроспорія. У дитячих установах слід проводити періодичні медичні огляди. Виявленого хворого мікроспорія дитину необхідно ізолювати від інших дітей і направити на лікування в спеціалізований стаціонар. Речі, що належать хворому мікроспорія, підлягають дезінфекції. Обов'язково обстежуються родичі і контактували з хворим особи. Особливу увагу слід приділяти домашнім тваринам, оскільки саме вони часто є джерелом інфекції. Хворі мікроспорія тварини або знищуються, або їм проводиться повноцінне протигрибкове лікування.

Весняний авітаміноз

Чим ближче весна, тим частіше миготить в розмовах термін «авітаміноз». На нього традиційно прийнято списувати сонливість, що похитнулося здоров’я, втома, неможливість зосередитися на роботі. Так називають захворювання, викликане тривалою відсутністю в раціоні-якого з вітамінів. На щастя, в третьому тисячолітті весняний авітаміноз можна розглядати не як сумну неминучість, а як сигнал, що закликає відповідальніше ставитися до свого здоров’я.

Що таке весняний авітаміноз?

Справжні авітамінози у наш час надзвичайно рідкісні: описані в шкільних підручниках біології цинга, пелагра або бери-бери зустрічаються здебільшого в тих країнах, де до сих пір трапляється масовий голод. Зрідка лікарі діагностують вторинний авітаміноз: в цьому випадку вітаміни надходять з їжею в достатній кількості, але через хронічних захворювань, також важно як було реалізовано виготовлення лікарських препаратів, або шкідливих звичок (СНІД, целіакія, алкоголізм) організм не може їх належним чином засвоїти.

До того, що ми зазвичай називаємо весняним авітамінозом, більше підходить термін «гіповітаміноз». Він означає, що людина тривалий час недоотримує достатньої кількості одного або кількох вітамінів, а також з затяжної недостатністю сонячного світла. Традиційно в північних широтах це стан пов’язують із початком весни. В цей час раціон наших предків був найбільш мізерним і одноманітним, та й у наші дні часто відчувається брак свіжих фруктів і овочів.

 Симптоми весняного авітамінозу

Симптоми авітамінозу в цьому випадку занадто незначні, щоб звертатися до лікаря – це може бути занепад сил, безсоння, дратівливість, розлади травлення, дрібні косметичні дефекти: лущення шкіри, тріщини в куточках губ, нездоровий колір обличчя. Часто саме в цей час люди в наслідок зниження імунітету найбільш схильні застуді, дрібні ранки і удари довго не заживають, а хронічні захворювання загострюються. В цілому якість життя помітно знижується, і залишати гіповітамінози без уваги не варто: з часом вони можуть викликати серйозні розлади обміну речовин.

Група ризику, схильних розвитку гіповітамінозу

У гіповітамінозів є своя група ризику. У неї входять:

Люди з недостатньою масою тіла. У деяких це обумовлено вродженими особливостями обміну, однак інші просто їдять занадто мало, щоб заповнити дефіцит поживних речовин.

 Люди з надмірною масою тіла. Це може звучати парадоксально, але насправді у багатьох з них значна частина раціону припадає на так звані «порожні калорії», а вітамінів не вистачає.

 Майбутні і молоді мами, які не приділяють достатньо уваги здоровому харчуванню. У ці періоди життя необхідно приділяти увагу раціональному харчуванню годуючої і вагітних жінок, незалежно від пори року.

 Люди з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. В цьому випадку вітаміни просто погано засвоюються. Наприклад, при гастритах часто порушується обмін вітамінів групи В, а при пригніченні кишкової мікрофлори можливий недолік вітаміну К.

 Люди, довгий час вживають ліки. Зокрема, прийом гормональних контрацептивів і естрогенових препаратів краще поєднувати з підвищеними дозами фолієвої кислоти, аскорбінової кислоти і вітаміну В12.

 Люди похилого віку. Для них надзвичайно важливо стежити за рівнем вітамінів D і В12.

 Зловживають алкоголем. У них погано засвоюється цілий ряд поживних речовин, особливо А, С, D і більшість вітамінів групи В. Якщо ви курите, варто приділити особливу увагу вітамінам С і В12.

Профілактика весняного авітамінозу (гіповітамінозу)

Тим, хто відноситься до групи ризику, варто періодично здавати аналізи на вміст вітамінів в сироватці крові та за погодженням з лікарем приймати вітамінні препарати. Для всіх інших найкраща профілактика авітамінозу – здорове харчування. Ніякі вітамінні препарати та біодобавки, навіть найдорожчі і якісні, не будуть настільки ж ефективні, як регулярне вживання продуктів з високою «харчової щільністю», тих, у яких високий вміст цінних поживних речовин щодо калорійності. Природно, під час антарктичної зимівлі універсальні вітамінні препарати врятували б вам життя, але дослідження показують, що в звичайних умовах, «для профілактики», їх вживання здоровою людиною практично марно.

Профілактика та лікування гіповітамінозу

Що робити при весняному авітамінозі?

Якщо ви помітили у себе певні ознаки авітамінозу, то насамперед варто спробувати врівноважити свій раціон.

Віддавайте перевагу продуктам з найменшим ступенем промислової обробки та очищення: це можуть бути нерафіновані рослинні масла, продукти з цільнозерновий борошна, нешліфований рис, цільний сир замість солодких сирків, м’ясо і птиця замість ковбасних виробів.

 Слідкуйте за різноманітністю, намагайтеся не вживати одні й ті ж страви більше двох-трьох разів на тиждень.

 Намагайтеся, щоб термічна обробка продуктів якнайменше позначалася на їх харчової цінності: готуйте рибу та овочі на пару або під грилем мінімально необхідну кількість часу, не перегрівайте рослинне масло.

 По можливості вживайте якомога більше сирих фруктів і овочів наприклад: морковь, буряк, соя, лук, овощи, капуста, картошка, помидор, а щоб заощадити трохи грошей краще заздалегідь купувати овощи оптом . На жаль, в зимовий час багато хто з них теж втрачають харчову цінність після тривалого зберігання, але це не привід відмовлятися від корисних сухофруктів, горіхів, цитрусових, зерна. Навіть довго зберігалося яблуко принесе більше користі, ніж пакетований сік.

 З домашніх заготовок варто віддати перевагу квашені, а не мариновані овочі: саме в них внаслідок природної ферментації вміст вітамінів найбільше, в той час як в оцтових маринадах вітаміни практично відсутні.

 Обмежте шкідливі звички – куріння, алкоголь, надмірне вживання солодощів.

Якщо після двох-трьох тижнів такої «дієти» симптоми гіповітамінозу не зникли, варто здати аналізи на вміст вітамінів в сироватці крові, і лише потім цілеспрямовано приймати потрібні препарати. Якщо і це не допомагає, лікування авітамінозу потрібно поєднувати з пошуком хронічних захворювань, що заважають засвоєнню вітамінів.

І не забувайте про ранкову зарядку, контрастний душ, помірні фізичні навантаження. Це відмінно тонізує організм, допомагає боротися з втомою, нормалізує сон. Придбайте невеликий тренажер, наприклад, степпер для будинку або іншої тренажер, і допомагайте своєму організму справлятися з ознаками весняного авітамінозу.

Весняні загострення хвороб

 Чудесна пора року - весна!  Все яскравіше і яскравіше світить сонечко, зігріваючи нас чарівним теплом. Природа прокидається після зимового сну. Тіло і душа відчувають  нові сили і енергію. Навіть весняна сльота і вологість не псують  настрій. Дехто зі мною не погодиться. Для них весна - період неприємних, а часом важких випробувань, тому що  бере гору хвороба.

 Кому погано навесні?

 Найчастіше  навесні відбувається загострення бронхіальної астми, виразкової хвороби шлунка й 12- перстної кишки, гастритів,  колітітів, гіпертонії, мігрені, цукрового діабету,   артритів, кропивниці, нейродерміту, псоріазу,  сексуальних розладів, а також порушень менструального циклу.

 Багато хто ці хвороби уважає психосоматичними, підкреслюючи вплив  думок, почуттів і емоцій на перебіг хвороби. Психіатри відзначають навесні загострення алкоголізму, наркоманії, ігроманії. Особлива увага до весняних розладів настрою. Сезонні коливання настрою зустрічаються майже у всіх людей. Багато хто відчуває навесні занепад сил,  млявість, сонливість,  падає працездатність, з'являється дратівливість, порушується сон. Часто цей стан приписують весняному гіповітамінозу, приймають величезну кількість вітамінних препаратів, але самопочуття поліпшується тільки з приходом літа. Люди з занадто піднятим настроєм рідше викликають тривогу. Вони в цю пору року переживають надзвичайний щиросердечний підйом, надвишок сил і емоцій, перебувають у стані ейфорії, але потім веселість змінюється вибухами гніву й дратівливості.

 Ці стани можуть бути виражені в різному ступені: від легкого, що приносить незначний дискомфорт, до важких форм, які істотно порушують нормальний хід життя і виконання самих насущних справ.

 Від чого залежать сезонні загострення?

 Природа шляхом еволюції з допомогою природного добору змусила всі живі організми  підкоритися своїм законам і ритмам. І ті (ми) були змушені створити біологічні годинники, які синхронізували ритми організму із природними умовами.

 Збій у роботі цих годинників часто перешкоджав виживанню. Через особливу важливість, їх робота  стала контролюватися на генетичному рівні і протягом  багатьох тисяч років передавалася з покоління в покоління.

 Як працює цей годинник у людини?

 Робота наших біологічних годинників контролюється шляхом тісного співробітництва центральної нервової системи з біологічно активними речовинами рідин організму (крові, лімфи та інших). Цю систему регуляції називають нейрогуморальною. Вона залежить від  нервових сигналів і численних  продуктів обміну речовин (метаболітів):  гормонів тканин, гіпоталамічних нейрогормонів, гістаміну,  пептидів - агентів цієї системи.

Яскравий приклад - світлова регуляція. Світло, відчуте сітківкою ока , впливає на ядра епіфізу, де знижується або підвищується вироблення мелатоніна. Це один з конверторів, що вибудовує внутрішні біоритми людини у відповідності до ритмів навколишнього середовища.

 Внаслідок роботи цих механізмів, в критичну пору року організми перебувають у найбільш стійкому стані. Так, напровесні , коли спостерігається дефіцит їжі й резерви організму дуже обмежені, різко вповільнюються обмін речовин, переважають процеси гальмування в нервовій системі, виникає стан  напівсну (подоба зимової сплячки у ведмедів). Потім, із збільшенням довжини світлового дня й підвищенням температури  середовища, появою рослинної їжі, починається підготовка до активної діяльності по розмноженню і  потім вирощуванню потомства.

 У зв'язку з цим підвищується збудливість нервової системи, зростає утворення гормонів гіпофізу, щитовидної залози, надниркових залоз, шлунково-кишкового тракту, статевих залоз, підвищується інтенсивність енергетичного обміну і процесів росту.

 А годинники працюють правильно?

 При неузгодженості біологічних ритмів організму з фізичним і соціальним  часом  виникає асинхронія. Весна - це перехідний сезон від мінімального рівня загальної активності (зима) до максимального (біологічне літо). Тому весняні розлади зустрічається  частіше.

 Що викликає весняну дисинхронію?

 Прогрес у  засобах захисту від перепадів у навколишньому середовищі, крім комфорту, несе в собі  причину збоїв біологічних годинників.

 Ритми соціальної активності стають провідними факторами в неузгодженості сезонних біоритмів у людини, усе менше узгоджуючись з природними ритмами. Розпорядок виробничої і побутової діяльності часто йде врозріз з годинниками природи.

 Генетичні фактори.  Перебудова внутрішніх річних ритмів відбувається на протязі   цілого ряду поколінь. Цілком можливо, нащадки відчувають зміну годинних поясів своїх предків. Тому деякі люди при зміні годинних поясів не тільки швидко адаптуються, але й почувають себе значно краще.

 Харчування. Акцент на дефіцит і одноманітність харчування, особливо на дефіцит вітамінів і мікроелементів,  вже не актуальний. Різноманітні й корисні продукти в наш час доступні. Значно важливіші харчові звички і їх відповідність потребам організму. Біологічними годинниками  створений   харчовий календар, під яким була підбудована робота всіх органів і систем, синтез гормонів і ферментів, обмін речовин. Так, уживання великої кількості жирів було пов'язане з протидією організму низькій температурі  середовища, а  харчовий спокій - з різким зниженням фізичної і емоційної активності. Дієти або, навпаки,  свято шлунка  часто йдуть врозріз з цим календарем.

 І що робити?

 У весняних загостреннях, незважаючи на дискомфорт і страждання, є один  позитивний момент! Знаючи про їх наближення, ви можете до них підготуватися заздалегідь. При правильно підібраних схемах поведінки можливо значно зменшити або навіть уникнути багатьох загострень.

 Варто завчасно згадати про рекомендації лікаря і почати строго їх дотримуватися (дієта, режим праці і відпочинку, прийом лікарських препаратів).

 Постарайтеся максимально збільшити перебування на свіжому повітрі, бажано в сполученні з фізичною активністю.

 Харчування повинне бути повноцінним і відповідати потребам саме вашого організму. Рекомендується зробити акцент на рослинну їжу, але виключати м'ясо з раціону не вато. Перш ніж дотримуватись посту, проконсультуйтеся з лікарем. Чудовий продукт для заповнення необхідних навесні поживних речовин - пророщені злаки.

 У ряді випадків можливий лікувальний ефект при зміні, нехай навіть тимчасовій, клімату і годинного поясу.

 Не беріть на свої плечі вантаж, що вам не під силу. Уникайте фізичної і особливо розумової перевтоми. Зриви і розлади найчастіше  зустрічаються в людей, котрі фізично, психо-емоційно і інтелектуально перевантажені.

 Контролюйте свої емоції і настрій. Не забувайте при необхідності про консультацію психотерапевта.

 При весняній депресії спробуйте заздалегідь, не чекаючи її початку, створити собі період емоційного й фізичного спокою.

 При надлишку емоцій та енергії заздалегідь знайдіть їм гідне застосування. Перевага віддається заняттям з підвищеною фізичною активністю, але мистецтво, ремесла та інші тихі захоплення теж будуть на користь.

Отит

Весне радуется все живое. Не успели засветить первые теплые лучики, как надоевшие за зиму головные уборы уже торопятся сорваться с наших голов. Особенно «торопливыми» бывают детские и подростковые шапки, которые прячутся в портфель по дороге в школу уже в середине марта. Но весна - девица обманчивая…

Привлекая первым солнышком, весна пускает в ход коварный влажный ветер и резкие перепады температур. В таких условиях иммунитет не успевает «подстраиваться» под температурные колебания и оказывается под ударом. Не зря все-таки весну называют порой простуд.

Почему болит ухо?

Нередко насморк, который кажется нам временным и безобидным явлением, становится причиной других воспалений в организме. Например, воспаления уха. То есть отита. Стоит равнодушно отнестись к инфекции, поразившей верхние дыхательные пути, как эта же инфекция может напомнить о себе нестерпимой болью в ушах.

Для некоторых отит проходит относительно спокойно - приходит в норму температура, успокаивается резкая «стреляющая» боль в ушах и, наконец, ночь превращается в период спокойного сна, а не болезненных мук. Но такой исход возможен лишь тогда, когда своевременно приняты меры.

У тех, кто при боли в ушах решил «просто потерпеть», все заканчивается не так быстро и не так благополучно. Воспалительные процессы развиваются, состояние усугубляется, а за барабанной перепонкой в ухе скапливается гной, который в один момент прорывается наружу. Лечить ухо с поврежденной перепонкой уже сложнее, а самолечение в этом случае сможет привести к весьма печальным последствиям.

Чтобы уши не болели…

Многие врачи рекомендуют применять ушные капли при первых же симптомах насморка и кашля, не дожидаясь, когда инфекция, попавшая в носоглотку, поразит и уши.

В случае, когда от отита страдает ребенок, стоит быть особенно внимательным при выборе лекарства. Известно, что не каждый препарат можно использовать для лечения детей. Также известно, что не каждый препарат безопасен в принципе.

Какое лекарство поможет вылечить отит? Скорее всего, то, которое оказывает комплексное воздействие. То есть не только избавляет от боли, но и снимает воспаление.

Как лечить уши?

Важный вопрос. При применении хорошего препарата симптомы отита перестают беспокоить довольно быстро. Прельстившись таким эффектом, многие забрасывают лечение, не доведя курс до конца. Такой подход не избавляет от заболевания. А значит, заболевание может дать о себе знать вновь. Только уже в более жесткой форме. Например, в виде гнойного отита и развития осложнений. Лишь прохождение полного курса лечения позволит избежать болезненных последствий и окончательно избавиться от мучительной боли в ушах.