Однак кожному наступному поколінню школярів робиться все складніше втекти з уроків - на допомогу вчителям приходять сучасні технічні засоби. Ще у 2003 році в ірландських школах увели в дію систему SMS-сповіщення батьків про відсутність дітей на переклику.

Правда, школярі не дуже охоче повідомляли номери мобільних телефонів батьків. Усе-таки система одержала поширення, адже в тому, щоб діти відвідували заняття, зацікавлені й самі батьки. Причому не тільки через те, що розуміють значення освіти для майбутнього своїх дітей. У Великої Британії й Ірландії передбачене покарання для недбайливих батьків: якщо їхній син або дочка систематично прогулює уроки, вони можуть заплатити солідний штраф (від однієї до двох із половиною тисяч фунтів стерлінгів, тобто від двох до п'яти тисяч доларів) або навіть потрапити до в'язниці на строк до трьох місяців. Повідомлення про прогульників надходять не тільки від учителів. Щороку у квітні-травні британські поліцейські патрулюють вулиці та перевіряють документи в кожної дитини чи підлітка шкільного віку. Щорічно спеціальним підрозділам удається затримати більше десяти тисяч юних прогульників, багато хто з яких пропускає заняття з відома й дозволу батьків. Правда, бувають і приємні виключення: у 2007 році 18-річна британка Мішель Бурмен поставила рекорд відвідуваності. За 14 років одержання початкової та середньої освіти вона не пропустила жодного із 2660 навчальних днів. Мішель керувалась не страхом підвести батьків чи потрапити до поліції, а інтересом до навчання. Дівчина закінчила школу з відмінними оцінками. Влада Німеччини вважала одним із небезпечних спокус демонстраційні стенди з новими іграми в торгових центрах. Політики виступили з ініціативою зобов'язати власників магазинів виключати ці стенди на час шкільних занять, щоб діти йшли грати тільки після уроків. На думку представників влади, саме прогульники згодом поповнюють ряди кримінальних угруповань і стають причетними до різного роду злочинів. Дійсно, у різних країнах світу були зареєстровані випадки, коли підлітки не відвідували занять місяцями через комп'ютерні ігри, однак найчастіше таке відбувалось унаслідок захоплення MMORPG (певний тип комп'ютерної гри, - Ред.). Далі всього в контролі відвідуваності зайшла американська влада. Для боротьби з прогулами вона об'єднала зусилля міністерства освіти, міністерства юстиції та кілька громадських організацій. Виявилось, що зобов'язати найбільш злісних прогульників носити на поясі GPS-навігатор, щоб можна було відстежити місцезнаходження підлітка, - значно дешевше, ніж переводити схильного до прогулів учня на домашнє навчання чи поміщати у виправний заклад. Один із мешканців США виділив на реалізацію цієї програми 26 тисяч доларів. Газета The New York Times наводить історію 18-річного Рікардо Пачеко з Далласа, якому видали такий пристрій у 2007 році. Молодий чоловік розповідає, що друзі радили йому просто викинути навігатор, однак саме через стимул, створений постійним спостереженням, Ріккардо відновив відвідування занять. Тепер він може стати першою людиною у своїй родині, яка одержить шкільний атестат: усі інші були виключені, багато хто з його родичів знаходиться у в'язниці. Та й сам юнак до початку участі у програмі очолював місцеве кримінальне угруповання. До того у свої 18 років він устиг двічі стати батьком. На всій території США в кожного школяра є посвідчення на зразок студентського квитка поза залежністю від того, відвідує він приватний навчальний заклад чи публічну школу. Поліцейські нерідко зупиняють підлітків на вулиці, щоб з'ясувати, чому ті не на заняттях у навчальний час. Особливо уважно стежать за тінейджерами в торговельних і розважальних центрах, на спортивних майданчиках і в парках. До боротьби з прогулами у США підходять серйозно: у мережі можна знайти й інструкції для батьків, які підозрюють, що їхні діти пропускають заняття, й посібник для школярів, що роз'яснює, чому у школу ходити все-таки треба, й відомості про кількість прогульників у залежності від віку, статі, раси та штату. Цікаво, що поодинокі прогули через гарну погоду чи майбутню контрольну роботу час від часу дозволяють собі практично всі учні. А ось систематичне невідвідування занять - зазвичай доля дітей із неблагополучних родин. Часто в цих же школярів спостерігаються наркотична залежність, спроби суїциду та напружені стосунки з однолітками. Багато дрібних правопорушень також відбувається саме під час прогулів. Наприклад, статистика за останні десятиліття показує, що у дні посиленої уваги поліції до підлітків, які тиняються без справи, зменшується кількість магазинних крадіжок і випадків вандалізму. До нашої країни хвиля боротьби з прогулами за допомогою найсучасніших технічних засобів поки не докотилась. Перспектива введення електронних перепусток, що дозволять збирати точні відомості про відвідуваність занять і вчасно вживати відповідні заходи, для більшості шкіл є віддаленою. Щоправда, уже деякі оператори мобільних телефонів пропонують спеціальні дитячі пакети з можливостями відстеження дитини батьками. А тепла весняна погода привела до того, що блоги наших школярів просто переповнені порадами з приводу прогулів: «знавці» рекомендують одноліткам натирати обличчя вовною та капати в очі краплі, щоби прикинутися хворим, написати записку від батьків, розповісти, що приїхали родичі з іншого міста... Коротше кажучи, нічого нового за останню сотню років.